Народився у 936 році в іспанському місті Кордоба. Більшу частину свого життя віддав проживанню в Кордобі. Отримує освіту з викладом медицини та хірургії. Нам мало чого відомо про цю особистість. В результаті конфлікту між Кастілією та Андалузією загинув Ель-Захра. Вперше його ім’я висвітлено в праці Абу Хазм. До того ж поставлений на ряду з мавританськими лікарями.
Ним написано колосальну фундаментальну працю із тридцяти томів «ат-Тасріф» та глав. Робота торкалася таких сфер як хірургія, офтальмологія, ортопедія, одонтологія, живлення. З ХІІ століття Тасріф вийшов у латиномовному варіанті з ілюстрацією Герардо Кремонаського. У XІV столітті Альбукасіс був процитований двісті разів французьким лікарем Гі де Шоліаком.
Розпочинається серйозна робота в медичній сфері. Абу аль-Касим стає автором унікальних винаходів: інструмент із дослідження сечового каналу (уретри), видалення гортані, вуха, кетгут, щипці, лігатура, хірургічні шви, скальпель, кюретка, раннорозширювач, хурургічна ложка, зонд, хірургічний гак, хірургічний стержень, розширювач, ручна пилка для кісток .
Навіть сучасна хірургія вражає іноваційним підходом до вирішення тієї чи іншої проблеми пацієнта. Минуло сто років медичної етики, завдяки якій врятовано людські життя і утворений єдиний мусульманський центр на території Іспанії з проведенням васкулярних, загальних, ортопедичних операцій.
Абу аль-Касимом здійснювалися власні спостереження за хворими, На запрошення халіфа Аль-Мансура стати придворним лікарем, тим не менше це була досить престижна професія того часу. Хірургічна революція Аль-Захраві полягала у введенні нової процедури, використанні понад двісті інструментів, зробив виклад стоматологічної, фармацевтичної, хірургічної практики. У праці під назвою «Ат-Тасріф» установлені практичні правила медицини, розділяючи на дозволене і не дозволене.
До списку процедур відносять кетгут, з допомогою якого в людині закладаються внутрішні шви (прості та складні операції). Кетгут – природня речовина, яка має здатність всередині людського організму розчинятися і не викидатися. Захраві ж використовував для швів матеріал твариннного походження – кишка барана.
Хірургом здійснювалися такі операції, в які практично повірити не можна. Так наприклад здійснювалася операція на зубах, молочній відвислій залозі, використання бавовни для того, щоб зупинити кровотечу, гіпсові пов’язки, трахеотомія (хірургічний дриль при сечокам’яній хворобі з його застосуванням). Виготовив спеціальний інструмент для видалення каменів у нирках, проводив легкі операції поліпів в носі, складну операцію вилучення щипцями мертвих зародків, справлення вивихів.
Захраві старався робити так, щоб пацієнт не був наляканий, в процесі видалення гланд використовував щось подібне до ножиць, цим інструментом слугував потайний ніж, з допомогою якого робити розтин абсцесу. Цю складну операцію назвав тонзіллектомія (притримувався язик, інструментом для його утримання, гланди тримав гачком та іншим інструментом з косими лезами вирізав гланди, видаляючи з горла для того, щоб задихнувся і сам хворий).
Розуміючи як хірург-мусульманин пацієнта у відчутті ним дискомфорту дотримувався правил розумної та гуманної поведінки, повільно роблячи свої операції. По суті це був прорив у відносинах між хірургом та пацієнтом. У книзі порушує проблему трансвагінальної цістолітотомії. Інша книга за своєю унікальністю порушує хірургічні проблеми, тому її назва «Про хірургію». Зроблений внесок науковця викликає в людині відчуття подяки за пророблену не просту операційну роботу.
Крім того велику превагу Захраві мав у площині гінекології. Ним розроблені інструкції акушеркам при прийнятті пологів з видаленням плаценти. Аль-Захраві – автор проектування та використання при пологах вагінального дзеркала.
Захраві здійснює блискучі операції, які ніколи ніхто так не робив. Давав поради у вивченні праць Галена для кращого засвоєння знань щодо анатомії людини. Він стає ланкою, яка пов’язує античну медицину з добою Відродження (в результаті перекладу творів на латинську мову). Спостереження та хірургічна практика – це справжній критерій істини за Аль-Захраві.
На відміну від античної, хірургія аль-Захраві крокує вперед. Абдомінальна хірургія ніяк не може обійтися без кетгута (використовується при підкатних швів, вперше Захраві починає застосовуватися шов з литкою та двома голками під час операції в лежачому положенні на малому тазі (пізніше набуло класичного вигляду; ним вводиться зорева хірургія для лікування катаракти (термін належить Аль-Захраві). Захраві – автор опису та представлення хірургічних інструментів. Методика припалювання також належить йому. Іноді при інфекційному процесі використовували гаряче залізо, відповідно такого ж методу притримувалися китайці.
На латиномовний варіант книгу «Ат-Тасріф» переклали з другої половини ХІІ століття. Пізінше вона стане настільною книгою європейського середньовіччя, її переписували, видавали. Протягом п’яти століть маємо еталон посібника із вивчення хірургії. Захраві прославився на увесь середньовічний мусульманський світ як найвидатніший хірург та новатор.
Медична справа набула широко розвитку при халіфаті, помітний значний вплив двох традицій: іранської та візантійської. Методика, застосована хірургом Аль-Захраві стала домінувати в західноєвропейському світі майже п’ятсот років, тим самим затьмарили медика з Риму Гелена. Як бачимо знання Абу Аль-Касима цінувалися вище за античних мислителів.
Науковець Абу Аль-Захраві помер у 1013 році. Похований в Андалусії (Іспанія).
Пегас
