Абгінавагупта: життя і філософія

Абгінавагупта (розквіт діяльності припадає на 1014 рік, Кашмір, Індія) — одна з найвизначніших постатей в історії індійської філософії, естетики та релігійної думки. Він був філософом, аскетом, естетиком і видатним представником школи Пратьябхіджна , яка є однією з ключових течій Кашмірського шиваїзму. Ця школа проповідувала моністичний погляд на світ, вважаючи, що бог Шива (як виявлення остаточної реальності), індивідуальна душа (атман) та всесвіт є по суті єдиними. Пратьябхіджна, що перекладається як «визнання» або «самопізнання», вказує на шлях усвідомлення цієї єдності через внутрішнє осягнення.

Філософські основи вчення Абгінавагупти

Абгінавагупта розвивав ідеї своїх попередників, зокрема філософа Утпали, який заклав основи школи Пратьябхіджна. Головна мета вчення полягала в тому, щоб допомогти людині усвідомити свою ідентичність з абсолютом, тобто з Шивою. За Абгінавагуптою, весь світ є проявом божественної енергії (шакті), а індивідуальна душа — це не що інше, як частка цієї енергії.

Серед найважливіших праць Абгінавагупти — «Ішвара-пратьябхіджна-вімаршіні» та «Ішвара-пратьябхіджна-віврітрі-вімаршіні». Обидва твори є коментарями до тексту «Ішвара-пратьябхіджна» («Визнання Бога»), написаного Утпалою. У цих працях Абгінавагупта детально розкриває концепцію Пратьябхіджни, акцентуючи увагу на тому, що усвідомлення єдності з Шивою можливе через медитацію, філософську рефлексію та практику самопізнання.

Естетичний внесок Абгінавагупти

Окрім філософських праць, Абгінавагупта відомий своїми досягненнями в галузі естетики. Він розглядав мистецтво як засіб для досягнення духовного осяяння. У своїй праці «Абхінавабхарті», яка є коментарем до «Натьяшастри» (давньоіндійського трактату про мистецтво театру), Абгінавагупта розвиває концепцію раса (естетичного переживання). Він стверджував, що сприйняття мистецтва може викликати стан внутрішнього звільнення, який наближає людину до пізнання абсолюту.

Спадщина Абгінавагупти мала величезний вплив не лише на філософію та естетику, але й на розвиток релігійної думки в Індії.

Іван Гудзенко