Народився у 731 році в Сирії. Його батьки – Муавійя ібн ал-Хішам та берберка Рах. У 750 році результатом боротьби став прихід влади династії Аббасидів. Халіфа Марвана ІІ внаслідок захоплення вбито. Поголовно Аббасиди знищували увесь рід Омейядів.
Будучи переслідуваний в Сирії, дев’ятнадцятирічний Абдаррахман тікає звідси. Абдуррахман супроводжувався Яхьєю, чотирьохрічним сином Сулейманом, декількома сестрами, грецьким рабом Бедром. Відправляються до Єфрату. Абассиди відправляють за ним вершників аби ті доставили втікача.
Агентура догнала втікача з іншими, коли ті сховалися в поселенні. Абдуррахман змушений був залишити чотирьохрічного сина з сестрами, ховаючись від переслідувачів зі своїм братом Яхьєю. Абдаррахман тримає шлях до берберів, розташованих в Північній Африці. Заснування ним держави між Баркою та Атлантичним океаном виявилося невдалим. Діяльність Абдуррахмана перенесена до Іспанії, де Омейяди в арабів більш популярні.
У 755 році з південноаравійським загоном кальбітських воїнів висаджується біля Аль-Мунькера, в південній частині Малаги, висуваючись на еміра Аль-Андалуса Юсуфа. Абдаррахман захоплює місто Севілью, розбиває військо Юсуфа неподалік Кордови, у 756 році захоплює місто. Визнається еміром Кордови та усієї Андалусії, тим самим давши поштовх кордовським Омейядам. Одружився з Халулею, від якої народилося четверо синів: Сулейман, Омар, Хішам І, Абдаллах.
Абдаррахманом визнається влада Багдада як нової столиці аббасидців. За його правління відбувалося чимало війн: халіф Юсуф, місцеві племена як протидія Аббасидам. Суттєвою проблемою для Абдаррахмана І постає населення емірату. Відбувалися протиріччя в середовищі арабів та берберів, муваллладів, християн, котрими засвоїлися мова та культура і все це часто приводило до бунтів. Навесні у 756 році Абдаррахман І розпочинає своє правління.
Він встановлює цілковитий порядок Кордовського емірату, приводячи до згоди населення. Абдаррахман проявляє свою хоробрість, військовий талант, невтому, енергію, дієвість. Намагається об’єднати різні народи в ціле.
Здійснює військовий подвиг у відбитті нападу халіфа Багдаду Абу Мансура. Він намагається приєднати Іспанію до свого халіфату, перешкоджаючи створенню омейядського, скориставшись відсутністю Абдаррахмана, який на той час придушував повстання, Мансур у 763 році робить висадку в провінції Беха, сприяючи повстанню в Ємені. Донесена інформація про прибуття військ халіфа схвилювали майбутнього правителя.
Вирішує йти на допомогу, маючи при собі невелику частину війська, відступає в Кармон. Потрапив в кільце ворога при двомісячному штурмі Кармона армією халіфа Мансура. І тут Абдаррахман вирішує вдатися до серйозних дій. Мансур розраховував на перемогу, але як виявилося Абдаррахман і його сімсот воїнів атакували зненацька халіфа, що тому прийшлося тікати, забути про штурм, відступаючи в Африку.
Варто також згадати про битву Абдаррахмана І з королем Карлом Великим, яка закінчилася укладенням договору щодо вторгнення першого на територію Іспанії із його заручення підтримкою Сулеймана Аль-Арабійя з Барселони. В один час мало відбутися повстання африканського барберства. В тім усе відбулося за іншим планом: повстання почалося зарання, до перебування Карла за Піренеями.
У 768 році Карл наближається до Іспанії, Сарагоса виявила непокору до Арабійї, котрий вже був всередині, ворота міста було зачинено. При спробі штурму міста прийшла відомість щодо сакського повстання в Німеччині. Абдаррахман І займається будівництвом Кордовського халіфату.
У 785 році будує велику мечеть, прибудувавши цитадель з літньою резиденцією за еталоном Хішама. Абдаррахман правив державою тридцять два роки. У 788 році восени халіф помер. Похований в Кордовському халіфаті. Спадкоємцем престолу стає другий син – Хішам І.
Пегас