Складно прийняти те, що відчували душі тих людей, які спостерігали, коли в них забирали все, що вони мають. Спустошення, біль, відчай. Це все ми несемо після трагедії. Міцно обіймаємо в нашій душі спогади про радість і любов, яку ми колись мали, але втратили. Через насильно заселені картинки про руйнацію та загибель в душі людей.
Настає час, коли хочеться про це говорити або писати, комусь кричати. Кожен висловлює власний біль душі так як може. Ми звикли, що говорити про те, що болить або про те, що нас тривожить є своєрідним приниженням. Жорна капіталістичного суспільства несуть в собі страшну силу, яка перетирає душі на порошок. Люди перетворюються в механізми, які працюють у межах власної функціональної здатності. Відриваючи крила в душі, які з дитинства прагнули розкритися і злетіти в небо. Системи породжують бездушних. Мандрівники, що бродять серед такої пустелі, знаходять лише уламки людських душ. Складають пазли і намагаються щось про це сказати. Пробудити ті частинки, які ми ще не втратили.
Кожна книга про душу, навіть якщо її пишуть люди, які не вміють висловлюватися так майстерно, як це роблять професійні мислителі, письменники або поети, заслуговує на увагу. Оскільки те, що ми втрачаємо власну душу, відчувають всі. Кожному є що сказати. Книга « Душа і сучасність: діалог мислителів [есеї].» є саме такою книгою. Наш колектив проекту « наукового порталу «Філософія і релігієзнавство» та релігійної громади сповідуючих віру в найвищу цінність людини «Українська Душевна спільнота».» відчуває безмежну радість, що ми дали таку змогу висловитися і поповнити бібліотеку книг в яких розмірковують про одну із вічних субстанцій.