Ніякого об’єднання православної церкви в Україні не буде у найближчі 50 роківПост-революційний період в Україні, у ЗМІ та церковних колах, почали говорити про об’єднання православної церкви в єдину помісну. Я напишу жорстко, але відверто, ніякого об’єднання не буде і не може бути. Спробую це аргументувати. Звичайно, більшість читачів засудить мої думки та ідеї, і може назвати мене людиною, яка не хоче об’єднання. Хоча я його дуже сильно хочу, і мрію про єдність української церкви, проте на даний момент об’єднання – це лише мрія та міф, які не скоро стануть реальністю.
Я думаю сучасні ієрархи українських православних церков повинні відверто сказати українському суспільстві, що об’єднання не буде. Чому ж ви мене спитаєте об’єднання не буде? І для чого такі песимістичні прогнози?По – перше: це не вигідно помісним православним церквам. Ті люди які знайомі з православними канонами та догматами напевно знають про диптих.
Диптих — це список імен та церков,які поминаються на літургії. Тобто диптих — це своєрідна таблиця рейтингу та рівності православних церков. Сьогодні у всесвітньому православ’ї є два основних списки диптихів: це російський та константинопольський диптих, які мають свої списки рівності церков. У разі автокефалії української церкви, у диптихах обох церков, українська церква посуне багато православних церков донизу, зокрема і РПЦ ( адже Київська митрополія була матірною церквою РПЦ). Тому стає зрозуміло, що українська автокефалія не вигідна світовому православ’ю.
По – друге: це не вигідно Москві. Адже для Москви, помісна церква в Україні — це фактична смерть православного вчення у Росії, руського миру, втрата найбільшої кількості парафій, а з нею мільярди грошей з України від приходів, а головне це приведе до зменшення політичного впливу. Припустимо, що Москва визнає автокефалію української церкви, в чому я глибоко сумніваюся, постає питання канонічного права про перебування РПЦ в Україні. Тобто після отримання помісної церкви РПЦ буде діяти в Україні лише, як діаспорна церква.
По – третє: не вигідно іншим християнським церквам, зокрема УГКЦ. Коли в Україні буде єдина помісна церква логічно, буде спроба у політиків та православних ієрархів зробити православ’я державною церквою, а це суттєво перекриє кисень УГКЦ, що є своєрідною альтернативою для населення, яке вже втомилося від православних чвар та розколів, але любить православну літургію.
У разі державного православ’я всі інші християнські церкви та релігії не матимуть широкого місіонерського сектору. Якщо сьогодні у закладах освіти є факультативний предмет «Християнська етика», то після отримання православ’ям державного статусу вона може змінити свою назву на православну етику і статус — із факультативного предмету на загальнообов’язковий. Тобто діти греко-католиків та протестантів , в тому числі і мусульман будуть вивчати православну етику.
По – четверте: не вигідно єпископам та священикам . Так – так я не обмовився, не вигідно насамперед єпископам, які від’їли гарні животики і сидять на теплих місцях. Не хочу нікого ображати, і не можу усіх єпископів ображати. Але у більшості, сучасні єпископи нагадують рекет, бариг та кримінальних авторитетів, але далеко не єпископів християнської церкви. Хоча є єпископи, які досить не погано справляються зі своїми обов’язками, але нажаль вони у меншості .
Чому ж більшість єпископів не хочуть об’єднання ? Дуже просто: після об’єднання можуть не відразу, але з часом відбутися поділи єпархій і перевід цих єпископів на інші території, менш злачні. Також більшість єпископів активно ведуть різноманітні церковні пропаганди. Наприклад, деякі єпископи УПЦ втирали священикам та мирянам ідею руського мира, а після отримання автокефалії стане зрозумілим, що їхня ідея — це просто промосковська нікому не потрібна пропаганда.
Так само і єпископи УПЦ КП, які часто промивають мізки мирянам та священикам, що представники та миряни УПЦ — це русофіли та українофоби, які служать на російській мові. Щодо священиків це просто страх. Священики обох таборів у більшості більше говорять про церковну політику з мирянами, ніж про спасіння душі. Тому у разі єдності церкви, деяких фанатиків — священиків через фанатизм зможуть відправити на спокій, чи перевести на менш злачні приходи і навіть анафемувати.
По – п’яте: зомбі – фанатики з обох таборів..
О щодо зомбі — фанатиків в українському православ’ї, то воно просто насичено цими людьми. Одні — проти розкольників та бандерівців, інші — проти москалів та російських попів. Інколи дивлюся на фанатиків обох таборів і здається, що їм не потрібне православ’я для спасіння душі та тіла, а потрібне задля якихось фанатично — політичних амбіцій.
Тому, у разі можливого об’єднання актив фанатиків буде розколюватися і активно пхати палки в колеса послідовникам української автокефалії.
Я вам скажу просто і доступно, для Ісуса Христа нашого Спасителя немає різниці чи це автокефальна церква, чи це розкольники, москалі, бандерівці. Якщо ми віримо у Нього та Його небесну церкву і дотримуємося законів, то після нашої смерті ми будемо разом з Ним на небесах, і не має різниці якої гілки православ’я ми є. Тому будемо сподіватися, що колись все – таки буде єдина Православна церква в Україні.
Ігор Дмитрук
