Що таке душа? Чи смертна вона? Чи безсмертна? Як може проявлятися в нашому житті? На ці питання я спробую відповісти. Про душу написано багато різних філософських, художніх, релігійних та наукових праць. Спочатку відкинемо з вами уявлення про вагу душі. За деякими дослідженнями нібито було доведено, що вона важить біля 21 чи 36 грам. Чому запитаєте ви? На мою думку, тому, що виміряти можна тільки тіло, а душа як ми знаємо не є тілесною, вона тільки проявляє себе в тілі.В первісні часи люди уявляли душу, як двійника людини, який може виходити з тіла при станах трансу, гіпнозу, сну чи древніх містерій. Я вважаю, що цей двійник інколи його називають в деяких містичних книгах ефірним є тільки образом. Його створює душа і мозок його сприймає. Ми можемо сказати, що цей двійник людини – це «сон душі».
На питання чи смертна чи безсмертна людська душа, нажаль я не можу відповісти. Адже сама людина на планеті Земля – є смертною, а все її життя виходить з фактичності смерті, як передумови всякого досвіду. Тому питання безсмертя є тільки питанням віри. Звичайно нам хочеться вірити у вічність, як певного вищого стану порівняно, з швидкоплинністю існування.
Що ж таке душа запитаєте ви? Важко відповісти на це питання… Душа –це внутрішня сутність людини чи просто її суть. Для мене вона є справжньою Свободою. Хтось назве її любов’ю, образом Бога, вічністю, безсмертям і тд. Може бути багато відповідей на це питання, яке є найважливішим в нашому житті.
Перш за все я скажу, що під словом душа розумію таку сутність яка включає в себе і дух. Дух – можна визначити як волю, яка керує тілесними проявами, хоча вона може звикнути до пасивності, при якій реакції тіла виходять на перший план. Згадуючи про волю, до властивостей духа необхідно віднести: характер, чесноти, цінності, мету та ін. прояви людського існування.
Такі якості, як пам’ять, відчуття, інстинкти, рефлекси, можемо віднести до властивостей тіла. Через дотик, смак, нюх, зір, слух, координацію мозок, як головний орган тіла сприймає навколишню дійсність. Коли ми взаємодіємо з іншими людьми виникають емоції, які на мою думку, є «одушевленими відчуттями». Почуття, я вважаю є – «відчуттями самої душі» і вони у свою чергу не є чимось тілесним.
На вищому рівні душа не має егоїстичних проявів таких як: ненависть, злоба, огида, мстивість, гординя, жадність, заздрість, хтивість, марнославство, принизливість та ін. Зовсім навпаки властивостями сутності душі я б назвав: доброту, любов, свободу, радість, спокій, розуміння, повагу та ін. Що ж стосується егоїстичних проявів, вони на мою думку, проявляються, як помилкове сприйняття душі через тіло, в наслідок переваги тілесних реакцій. Таке явище можна назвати «душевною пасивністю».
Все це добре скажете ви… Як нам зрозуміти прояви самої душі? Які вони? Як проявляються в житті? На ці питання також геть непросто відповісти. Передчуваю критику в адрес автора, але напишу деякі свої погляди на цю тему. Ми вже вияснили, що відчуття, пам’ять, емоції, координація не є властивостями душі, так само, як і ненависть, різноманітні пороки, злостивість. Душа не має об’єму, довжини, ширини, висоти, ваги, кольору, звуків і тд. На мою думку проявлення душі можна сприйняти в любові, яка не перетворилась в ненависть, творчості, самопожертві, свободі та ін..
Отже ми вияснили, що душа є справжньою сутністю будь – якої людини. Не можна сказати напевно є вона смертною чи безсмертною, це питання тільки віри. Душа також сприймає цей світ за допомогою тіла, про сприйняття без тіла, нажаль смертній людині нічого сказати. Тіло може вийти на перший план, коли виникає «душевна пасивність», яка на мою думку є бажанням не розвивати своє розуміння реальності. Коли людина самовдосконалюється, тоді вона пробуджує душу від її пасивності. В любові, доброті, свободі, творчості, самопожертві, можемо сприйняти душу. А в такі миттєвості, зникає все і хочеться вірити в безсмертя і вічність…
Тарас Клок
Персональне посилання для росповсюдженя есе:http://goo.gl/yCGNIg
