Миропомазання – це одне із християнський таїнств, яке виникло у ІІІ ст. нашої ери. Воно було продовжено адептами Ісуса Христа – апостолами. Апостоли вибирали достойних осіб для посвяти Богу. У книзі Діянь апостолів згадується про обрання семи дияконів.Проходив обряд миропомазання таким чином: апостоли дотримувалися посту, читали молитву і покладали руки на обраних, в той момент на них невидимим чином сходила благодать Святого Духа, яка освячувала усіх.
У православній традиціїмиропомазання поєднується одночасно з хрещенням, малій дитині помазують усі тілесні члени, промовляючи таку формулу: «Печать дару Духа Святого!» У католицькій традиції миропомазання отримало іншу назву – конфірмація. Це таїнство має право звершувати єпископ, а священик – в екстрених випадках або за особливим дорученням єпископа. На думку Західної церкви, якщо людина була охрещена дитям, то конфірмація проводилась в підлітковому і юному віці (7-12 років), так як дитина не усвідомлює цього, а це чиниться над свідомою людиною.
У протестантській традиції миропомазання, як таїнство не визнають.
Конфірмація насправді складається із сповідання віри, морально – повчального слова пастора і його молитви за особу – конфірматора, після цього випробовування церквою, можна свідчити про його входження до церковної громади. Вона проводиться над особами усвідомленими у віці 13-14 років. У реформованій сучасній іудейській традиції – це церемонія громадянського повноліття, де на відміну від Бар Міцви, учасник підтверджує свою вірність цінностям іудаїзму і заповідям Тори.
Ієрей Богдан Стрикалюк
