Шейх Аді (ШехАді) – реформатор Єзидизму.Деякі науковці вважають Шейха Аді засновником Єзидизму.
Народився Шейх Аді приблизно 1073-1076 роках у місті Бейт-Фаре (Ліван). З раннього віку Шейх Аді вивчав ісламську теологію та філософію. Декотрі науковці припускають, що Шейх Аді був знайомий з зороастрійською Авестою і Гатами та з індійськими Ведами. Також Шейху Аді часто приписують авторство двох священних книг Єзидизму «Джилве» та «Чорну Книгу». Релігієзнавці припускають, що до Шейха Аді священні тексти існували в усному варіанті, а шейх Аді записав їх, таким чином сформувавши кодекс священних книг єзидів.
У 16 років Шейх Аді поїхав у Багдад де познайомився з суфійським філософом Ахмадом Газалі, братом Аль – Газалі. Шейху Аді дуже подобалися проповіді Ахмада Газалі, особливо про те, що Шайтан (тобто аналог християнського сатани) відійшов від Бога, тому що його заставили поклонитися Адаму, і він не поклонився бо вважав, що тільки може поклонятися Богу-Творцю.
Саме погляди Ахмада Газалі щодо постаті сатани збереглися у Єзидизмі. Єзиди вірять, що архангел Малак Таус (Архангел Сатана) був найвеличнішим архангелом Бога, він був його правою рукою, але одного разу його заставили поклонитися Адаму і той вирішив не принижувати себе і відійшов від Бога. Бо самого виникнення світу Малак Таус був керівником всього Земного, тому поклоніння першій людині принижуваного його гідність. Хоча Шейх Аді навчав, що Малак Таус через деякій час помириться з Селтаном Єзидом (Богом Творцем) і вони з нову в своїй величі будуть керувати Всесвітом. Також Шейх Аді вважав, що Малак Таус є керівником матеріального світу. Тому часто науковці та дослідників курдів називають єзидів дияволопоклониками, бо ті моляться Малаку Таусу. У релігійних поглядах Шейха Аді Малак Таус не був злим архангелом, який відійшов від Бога через гординю, як вірять християни, євреї та мусульмани, він навпаки був найчеснішим та найвірнішим, але його образила людська надмірність і він вирішив відійди від Бога, щоб випробовувати людину на вірність.
Шейх Аді був противником прозелітичної діяльності, тому стати послідовником Єзидизму не реально. Щоб сповідувати єзидизм потрібно народитися єзидом.
Також вважається, що Шейх Аді реформував кастову систему єзидизму. До нього існувало лише дві єзидські касти: каста пірів (тобто духовенство) та мрідів (мирян). Шейх Аді ввів нову касту шейхів. Вважається, що у цю касту шейхів увійшли найближчі послідовники Аді та його родичі. Сьогодні ж каста Шейхів виконує роль вищого єзидського духовенства, вирішуючи різні теологічні та суспільні проблеми послідовників єзидизму. Теж варто зазначити, що Шейх Аді для єзидів є реінкарнацією архангела Малака Тауса. Окрім того Шейх Аді чітко описав обов’язки кожної касти. Наприклад чоловік із касти Шейхів не може одружитися із жінкою з касти мрідів. Таким чином до тепер збереглася чистота кастової системи єзидів.
Шейх Аді також заснував інститут відлюдників у єзидизмі. Будь хто з касти Шейхів чи Пірів може стати аскетом і жити у священному місті Лалеш. Переважно єзидськими монахами стають жінки вдови та неодружені жінки, так само і чоловіки.
Шейх Аді помер приблизно у 1163 році у місті Лалеш. Тепер місто Лалеш є найсвятішим місто для всіх послідовників єзидизму. Кожен адепт єзидизму повинен як найчастіше відвідувати священне місто у якому знаходяться єзидські храми та гробниця Шейха Аді.
Незважаючи на те, що до кінця сучасним науковцям не відомі точні дати життя та смерті Шейха Аді, і навіть не відомо чи він насправді існував, але для послідовників єзидизму ця постать є центральною у їхній релігійному житті. Тобто для єзидів Шейх Аді є такою ж великою постаттю, як для християн Ісус Христос, для зороастрійців Заратустра, а для мусульманів Мухаммед.
Ігор Дмитрук
