Тлумачення 9 глави Євангелії від Іоана

39. І сказав Ісус юдеям, які прийшли до Нього: на суд Я прийшов у світ цей, щоб незрячі бачили, а зрячі стали сліпими.

40. Почувши це, деякі з фарисеїв, що були з Ним, сказали Йому: невже і ми сліпі?  Ісус сказав їм: якби ви були сліпі, то не мали б на собі гріха, але як ви говорите, що бачите, то гріх лишається на вас.

Розділ 10, 1-9 вірші

1.  Істинно, істинно кажу вам: хто входить в овечий двір не дверима, а десь перелазить, той  злодій і розбійник.

2.  А хто входить у двері, той пастир овець.

3.  Йому воротар відчиняє, і вівці голос його чують,

4.  він кличе своїх овець на ймення і виводить їх. І коли виведе  своїх овець, йде поперед них,

5.  а вівці йдуть за ним, бо знають його голос. За чужим же  не йдуть, а тікають від нього,

6.  бо не знають чужого голосу. Цю притчу сказав їм Ісус;

7.  але вони не зрозуміли, про що Він говорив їм. Отже знову сказав їм Ісус: істинно, істинно кажу вам, що

8.  Я є двері вівцям. Всі, скільки їх приходило переді  Мною, є злодії й розбійники;але вівці не послухали їх.

9.   Я  є двері: хто через мене увійде, той спасеться, і увійде, і вийде, і пасовище знайде.

Блаженний Феофілакт Болгарський розтлумачує це місце наступним чином: Господь  бачив егоїзм фарисеїв і те, що вони намагалися витягнути із чуда, яке створив Христос, більше шкоди, ніж користі, і саме через це вони стали гідними більшого осуду, а тому і говорить до них: як здається і як виявляється на справі самих же фарисеїв.

У словах «Я прийшов на суд» потрібно розуміти велике покарання, що ті, що не бачать – бачили, а ті, що бачать, якими є фарисеї – стали духовно сліпими. Тому той, хто не бачить тілесними очима від народження, бачить як душею так і тілом, а ті, хто вважав себе зрячим – засліпили свій власний розум. Христос говорить про бачення і сліпоту подвійного значення. Фарисеї, які  завжди намагалися вхопитися за чуттєве, думали що Ісус говорить їм про чуттєву сліпоту, сказавши: невже і ми сліпі?

Насправді вони соромилися цієї тілесної сліпоти. Господь же бажав  показати їм, що краще бути сліпими тілесно, ніж бути невіруючими, і сказав до них: якщо б ви були  сліпі, то не мали б гріха. Бо якщо за необхідністю ви  від природи були сліпі, вам би було дане прощення у невір’ї, яким ви були заражені.

Хоч кажете, що вірите і були свідками чуда зцілення сліпонародженого, ще залишаєтесь у невір’ї, а тому не гідні прощення. Тому що гріх фарисеїв залишався не викресленим і вони тим більше будуть покарані за те, що не приходять до віри  при чудесах, які творить Син Божий – Ісус Христос.

Слова «якщо б ви були сліпі, то не мали б гріха » слід розуміти таким чином. Фарисеї запитують про тілесну сліпоту, якої і самі соромляться, а Христос має на увазі їхню духовну сліпоту: якщо б ви були сліпі, тобто не знали Писання, то не мали б на собі настільки важкого гріха бо грішили б по нерозумінні своєму. А зараз ви говорите Мені, що бачите, і показуєте себе розумними і досвідченими у законі пророка Мойсея, тому самі себе осуджуєте і маєте великий гріх на собі, бо відомо чините гріх.

Ісус Христос виставляє ознаки як істинного пастиря так і вовка – губителя, таким чином показує Самого Себе, що Він добрий, милосердний, посилається на добрі справи, які робить в ім’я Отця Небесного. Він розкриває властивості губителя; він не входить дверима, тобто Писанням, не свідчить ні Писанням, ні пророками. Писання – це по суті двері через які ми наближаємось до Бога. Двері не дають можливості увірватися вовкам, бо відлучають єретиків. Злодій у притчі – той, хто не входить через Писання в овечий двір, щоби піклуватися про овець, а залазить деінде, тобто сам собі прокладає  незвичайний шлях як це зробили Февда і Юда.

Вони перед пришестям Христовим обманним шляхом погубили не тільки себе, а й народ, детально про це розповідається у 5 розділі книги Діянь святих апостолів. А в інших є свідчення не з Писання. Тут Христос натякає на книжників, які жодного слова із закону Мойсеєвого не виконували, навчали тільки людським заповідям та переданню. Пастир входить через двері (Писання) і воротар відкриває Йому. Під воротарем, який відкриває двері Пастирю потрібно розуміти старозавітнього пророка Мойсея, якому були ввірені слова Божі. Мойсей відкриває двері для Господа, про Якого він говорив. Воротарем може бути і Святий Дух, так як Писання, які розуміються при осяяні  Святим Духом , вказують на Христа Спасителя.

Вівцями тут називає Христос усіх тих, хто слухає слово істини і йде вслід за Добрим Пастирем, а чужого голосу вони не бажають чути, тому що він є оманливий для них. Через дію Святого Духа премудрості і знання відкриваються Писання, через які Господь Ісус Христос входить до нас і опікується усіма нами як Істинний Пастир. Неправдиві ж пастирі не керуються мудрістю і знаннями, а тому не йдучи  через Писання  часто гублять самих себе і ввірених Богом овець.

Христос говорить про пророків, які приходили до людей, бо були послані Богом, а не правдиві пророки, бунтівники, приступали, щоб розбестити  усіх, так як їх ніхто і не посилав.

Хто Мною, дверима увійде, буде приведений відразу ж до Отця Мого Небесного і стане Його вівцею, той спасеться і не тільки буде спасенним, а й отримає  безстрашність, як і Господь і Владика. Апостоли також входили і виходили перед повелителями, а виходили радісними і непереможними,будучи укріплені силою Святого Духа.

У словах « і пасовище знайде» необхідно розуміти рясне пасовище, тобто місце у якому людська душа більше не відчуватиме спраги і голоду, а буде завжди напоєна із потоків води живої – благодаті Святого Духа, і не потребуватиме тілесної їжі, а буде сповнена їжею духовною – молитвою.

Візьмемо до прикладу мучеників, які постраждали за віру Христову. Вони, не боячись смерті вільно проповідували Євангеліє Христове, через слова Писання, мудрість Божу були приведені Істинним Пастирем – Ісусом Христом до Небесного Бога – Отця, який дарував їм вічне і блаженне життя у Царстві Небесному. Тому і нам, християн потрібно набути мудрість і знання  безпосередньою силою благодаті Святого Духа, щоб через Священне Писання пізнати Істинного Бога, не боячись тілесної смерті, стояти твердо у християнській вірі, відсікати усіляку неправду і єретичну науку, слідувати за заповідями Божими, пам’ятаючи, що й і на небесах приготував Господь усі блага для нас.

То ж нехай віра в Бога не залишає нас байдужими, сила Божа зміцнює кожного, зцілюючи християнські душі і серця, що є обтяженими безліччю гріхів. Відкриваймо для Бога своє серце і душу, щоб отримати вічне спасіння від Нього.

Богдан Стрикалюк