Сатанізм як звинувачення
Згадки про поклоніння Дияволу поширилися в Європі ще у Середньовіччі, коли християнська церква звинувачувала окремі групи в єресі й у поклонінні Сатані. Наприклад, такі релігійні рухи, як катари та богоміли, вважалися єретиками, і їм приписували участь у нічних ритуалах, де начебто приносилися жертви. Серед звинувачуваних груп були не лише релігійні секти, але й євреї, які несли відповідальність за багато соціальних катастроф. Цей міф був значною мірою безпідставним, проте служив інструментом для встановлення контролю та придушення інакомислення.
Сатана як символ
У ранньому християнстві образ Сатани лише починав формуватися, і на момент III-IV століть він вже став символом зла, бунтівним ангелом, вигнаним з небес. Християни бачили в ньому ворога Бога, проте не завжди вважали, що інші релігії, наприклад, язичництво, свідомо поклоняються Сатані. Протягом Середньовіччя ця ідея набула популярності, і сатанізм став асоціюватися з практиками, які суперечили християнській моралі.
Сатанізм і чаклунство
У ранній новий період звинувачення в сатанізмі тісно перепліталися зі звинуваченнями у відьомстві. Відьми часто уявлялися як особи, що вступають у союз із Дияволом під час ритуалів, відомих як шабаші. У XVI-XVII століттях з’явилося безліч судових процесів над відьмами, під час яких тисячі людей, переважно жінок, було страчено за звинуваченнями у відьомстві й поклонінні Сатані. Незважаючи на відсутність доказів, ці процеси часто супроводжувалися жорстокими катуваннями, що використовувалися для отримання зізнань.
«Сатанинська паніка» ХХ століття
На рубежі ХХ століття ідеї сатанізму проникли в масову культуру, зокрема через літературу й кіно. У 1960-х і 1970-х роках з’явилися такі твори, як «Дитина Розмарі» Айри Левіна, що стали популяризувати наративи про сатаністські секти. У 1980-х роках у США виникла «сатанинська паніка» — хвиля страху перед таємними сатаністськими угрупованнями, які начебто проводили ритуальні жертвоприношення. Хоча докази існування таких змов не були знайдені, моральна паніка захопила суспільство й посилила недовіру до певних соціальних груп.
Сучасний сатанізм
На відміну від історичних обвинувачень, сучасний сатанізм має різні форми. У XX столітті з’явилися організовані сатаністські течії, зокрема Церква Сатани, заснована Антоном Шандором ЛаВеєм у 1966 році. ЛаВеївський сатанізм є переважно атеїстичним і зосереджується на особистій силі, свободі волі й пошані до власних бажань і пристрастей, а не на поклонінні надприродним силам. Інші рухи, наприклад, люциферіанство, мають більш духовний характер і використовують образ Люцифера як символ знання і просвітлення.
Попри те, що деякі групи відкрито називають себе сатаністами, їхня віра часто не має нічого спільного з історичним уявленням про поклоніння Сатані, а натомість спрямована на індивідуалізм і самовираження.
Іван Гудзенко
