Початок правління
Набонід прийшов до влади у Вавилоні після вбивства царя Лабаші-Мардука, що відбулося через політичні інтриги вавилонської еліти. Від початку свого правління він провадив політику, яка відзначалася незвичною увагою до релігійних аспектів, що стали однією з причин його непопулярності.
Основним джерелом конфлікту з елітою Вавилону стало те, що Набонід надав особливого значення культу бога місяця Сіна, якому він поклонявся з великою відданістю. Це викликало гостре невдоволення жерців Мардука, верховного бога вавилонського пантеону, на честь якого в Вавилоні щорічно відзначався священний новорічний фестиваль Акиту. Ігнорування Мардука, а також його храму Есагіли призвело до поглиблення розколу між Набонідом і релігійною верхівкою міста.
Під час свого правління Набонід відновив і прикрасив численні храми по всій Месопотамії, зокрема храми Сіна в Харані і Урі, які стали для нього пріоритетними. Він навіть переніс деякі релігійні артефакти, такі як статуї богів, до Вавилону, що ще більше загострило його конфлікт із жерцями.
Відхід до Аравії і правління Валтасара
Найбільш загадковим аспектом правління Набоніда стала його тривала відсутність у Вавилоні. Відомо, що він провів близько десяти років у північній Аравії, де заснував фортецю Тейма і здійснював політичні та військові кампанії. Причини цього відходу досі залишаються предметом дискусій. Одні дослідники вважають, що Набонід прагнув зміцнити економічні зв’язки та забезпечити контроль над важливими караванними шляхами. Інші вбачають у цьому спробу втечі від внутрішніх проблем і протистояння зі священиками.
Під час своєї відсутності Набонід призначив співправителем свого сина Валтасара, який став фактичним правителем Вавилону. Валтасар, однак, не зміг забезпечити лояльність як населення, так і вавилонської знаті, що стало передвісником неминучого занепаду царства.
Повернення Набоніда і падіння Вавилону
У 539 році до н.е. Набонід повернувся до Вавилону, можливо, усвідомлюючи загрозу, яку становив для його імперії Кір Великий, цар Персії. Кір здійснив низку успішних військових кампаній, підкоривши Мідію, Лідію і, нарешті, наблизився до Месопотамії. Попри спроби Набоніда захистити Вавилон, він не зміг зупинити навалу персів.
Головнокомандувач Кіра, генерал Гобрій, без бою увійшов у Вавилон 12 жовтня 539 року до н.е. і захопив місто. Легенди свідчать, що вавилоняни зустріли його як визволителя, радіючи падінню Набоніда, чиє правління викликало глибоке невдоволення серед населення. Самого Набоніда було захоплено і, за однією з версій, вигнано до Карманії (сучасний Іран), де він прожив решту життя у вигнанні.
Причини падіння Вавилону
Падіння Вавилону стало результатом кількох ключових чинників, серед яких варто виділити внутрішні політичні проблеми та невдоволення населення. Політика Набоніда, особливо його релігійна реформа, відчужила жерців і призвела до значного напруження в суспільстві. Важливим фактором став його тривалий відхід від столиці, що залишило Вавилон без сильного управління в час, коли над імперією нависла загроза з боку Персії.
Ще одним чинником була зовнішня політична ситуація. Кір Великий зарекомендував себе як стратег і дипломат, здобувши підтримку різних етнічних і релігійних груп, які були незадоволені правлінням Набоніда. Його політика толерантності, зокрема у релігійних питаннях, дозволила йому здобути симпатії вавилонян, які побачили в ньому мудрого і справедливого правителя.
Іван Гудзенко
