Примусове прийняття ісламу
У 1666 році Саббатай Цеві був затриманий і привезений до султана Османської імперії в Константинополі (сьогоднішній Стамбул). Під загрозою смертної кари він був змушений прийняти іслам. Цей крок шокував і розчарував багатьох його послідовників. Проте деякі з них інтерпретували його відступництво як крок до остаточного здійснення його месіанської місії і також прийняли іслам, стверджуючи, що зовнішні дії не мають значення, доки людина внутрішньо залишається євреєм.
Вчення та теорія «священного гріха»
Теорія «священного гріха» стала однією з найбільш контроверсійних аспектів сабатіанства. Згідно з нею, Тора («Закон» або «Вчення») може бути виконана лише шляхом її уявного скасування. Ці крайні сабатіанці вважали, що можна досягти спокути через навмисне порушення заповідей. Інші послідовники, менш радикальні, залишалися вірними сабатійцями, не відступаючи від віри.
Після смерті Саббатая Цеві
Після смерті Саббатая Цеві в 1676 році рух не зник. Навпаки, нігілістичні тенденції сабатіанства досягли піку у 18 столітті з появою фальшивого месії Якоба Франка. Франк стверджував, що є реінкарнацією Саббатая, і його послідовники, відомі як франкісти, нібито шукали спокути на містичних фестивалях. Це ще більше погіршило репутацію руху і викликало сильну огиду до каббали (єврейського містицизму) та активних месіанських тенденцій.
Вплив на єврейські громади
Розгубленість і неприємні почуття, викликані сабатіанством, були настільки глибокими серед єврейських громад, що це призвело до серйозної кризи віри. Багато рабинів і вчених почали уникати каббалістичних вчень, вважаючи їх небезпечними та потенційно шкідливими. Це призвело до виникнення сильних антимістичних тенденцій у юдаїзмі.
Сабатіанство залишило глибокий слід в історії юдаїзму. Хоча рух мав своїх прихильників, його радикальні вчення та практики викликали значну критику і відторгнення серед широких мас єврейської громади.
Іван Гудзенко
