Заснований фінікійським містом Тір у 9 столітті до нашої ери, Карфаген перейняв політеїстичну віру у богів, таких як Мелькарт і Ваал, доповнивши її новими культами, серед яких особливе місце займав Таніт. Ця релігійна синкретика не лише відображалася в культурному житті міста, а й розповсюджувалася на пунічні колонії, що оточували древнє Середземномор’я.
Багато богів Карфагену успадковані від фінікійців, але їхні імена та ролі з часом змінювалися. Мелькарт був ключовим божеством, яке відповідало за місто Тір. Пізніше він отримав велике значення в Карфагені, і колоністи вносили данину до його храму. У 3 столітті до нашої ери клан Баркідів відзначився особливою вірністю Мелькарту, а Ганнібал присягнув йому ще у дитинстві, обіцяючи боротися з Римом. Інші карфагенські полководці також ідентифікували себе з богами, розширюючи культ Мелькарта-Геракла по всьому Середземномор’ю.
Баал Хаммон, походженням від Ваала, фінікійського бога з міста Сідон, займав важливе місце у культурі Карфагена. Він мав численні втілення, такі як Баал Іддір, Баал Маркод, та інші, що свідчило про його велику роль у пантеоні. Хоча деякі історики розмірковують про його зв’язок з Мелькартом та фінікійським Елом, відносно цього питання не існує однозначної думки.
У Карфагені також шанували Ешмуна, асоційованого з Адонісом та Асклепієм, як бога лікування, Решефа, співзвучного з Аполлоном, як бога вогню та блискавки, і Расапа, пов’язаного з війною. Менш відомі фінікійські боги, як Хавот, Худіс, Кесе, Кусор і Семес, також знайшли відображення у пунічній релігії, віддзеркалюючи різноманіття вірувань та практик.
Таніт, одне з ключових божеств у пунічній релігії, не мала коренів у Фінікії, хоча її можливо вважали супутницею Астарти. Її культ виник у Карфагені у 5 столітті до нашої ери і з часом перевершив за важливістю Мелькарта та Баала Хаммона. Вона символізувала материнство, життя та плідність, була пов’язана з Ваалом і вважалася дружиною Баала Хаммона. Її символом був трикутник з прямою лінією та колом, які вважалися стилізованими образами жіночої фігури з розкинутими руками. Також її асоціювали з пальмою, голубом, місяцем, рибою та гранатом, що зображувалося на карфагенських монетах і стелах. У більш пізніх витворах мистецтва її зображували з головою лева і крилами.
Після еллінізації Карфагена з 4 століття до н.е. грецькі боги були включені до пунічного пантеону. Деметра та Персефона стали популярними після військових невдач, пов’язаних із руйнуванням храму богинь у Сіракузах у 396 р. до н.е. Жерці високого рангу служили цим божествам. Релігійні практики включали використання єгипетських та місцевих амулетів, про що свідчать гробниці з великою кількістю таких артефактів.
Іван Гудзенко
