Мері Бейкер народилася 16 липня 1821 року, в американському штаті Нью-Гемпшир, у місті Боу, в родині конгрегаціоналістів. У їхній сім’ї було шестеро дітей, Мері була найменшою. Її батьки – Марк і Абігаль Бейкер – притримувалися конгрегаціоналізму, втім, Мері аж ніяк не могла зрозуміти такі поняття, як первородний гріх.
Вона страждала з раннього дитинства хронічними хворобами, її увагу привертала Біблія, особливо цікавилася чудесними зціленнями людей, які звершував Ісус Христос. Восени 1843 року, Бекер виходить заміж за магістра масонського братства – Джорджа Вашингтона Гловера. Втім, щастя тривало недовго, її чоловік помер від лихоманки, так і не дочекавшись народження свого сина.
У 1853 році, Мері Бейкер вдруге виходить заміж, але тепер вже за стоматолога Даніеля Патерсона. Матір Петерсона дуже погано обійшлася зі своєю невісткою, а також її сином від першого шлюбу. Відразу ж після весілля, Петерсон зраджує Мері з іншими жінками.
Він потрапляє у боргову яму, закладаючи усю матеріальну власність своєї дружини: меблі, прикраси, книги.
Перебуваючи у важкому становищі, вони змушені були виїхати з будинку в містечко Гротон, де проживала сестра Бейкер. У 1862 році вона потрапляє, як пацієнтка, на сеанс гіпнозу цілителя Фінеас Квімбі, лікування якого хоч і принесло полегшення і вплинуло на подальше сприйняття світу Бейкер, проте стан здоров’я, після його смерті, став значно погіршуватись. Бейкер звертається за допомогою до Біблії, у якій знаходить Євангеліє від Матвія про чудеса Ісуса Христа.
Із того моменту, Мері Бейкер Едді починає створювати Християнську науку. Основи цього релігійного руху були чітко викладені у книзі під назвою: «Наука і здоров’я, з ключем до Священного Писання» (опублікована у 1875 році). Свою проповідницьку діяльність Мері Бейкер Едді проводила в Бостоні, викладаючи віровчення у спеціально збудованій церкві.
Сама ж церква «Християнської науки» була заснована нею навесні 1879 року. Церква «Християнської науки» існує і в наш час, повністю функціонує. Свою популярність вчення Християнської науки має у сучасному світі – серед важкохворих, невиліковних людей. Мері Бейкер Едді застосовує слова Євангелія, щоб зціляти хворих, воскрешати померлих, виганяти бісів. 1873 рік стає для Мері доленосним, тому що вона розриває шлюб з Петерсоном, запідозривши його у подружній зраді. Вона втретє виходить заміж за Азу Гілберта Едді, але невдовзі її чоловік помирає. У 1903 році, Християнська наука була розкритикована, у щойно опублікованому сатиричному опусі, письменником Марком Твеном.
Мері Бейкер Едді помирає взимку 1910 року, у своєму будинку, на Бекон Стріт, в містечку Ньютон. Її було поховано на місцевому кладовищі Кембриджа, американського штату Массачусетс.
Окрім цього, Християнська наука має сакральні книги. Основними такими книгами є: Біблія, «Християнська наука», «Наука і здоров’я, з ключем до Писання». Авторство двох останніх книг приписують Мері Бейкер Едді. Прихильниками її доктрини є представники Церкви Христа, які поширюють свою діяльність за межами організації.
Доктрина Мері Бейкер є цілісною і не суперечливою наукою, яка, відповідно, може бути продемонстрована на практичних прикладах, для процесу встановлення істинності наукових тверджень, шляхом емпіричної перевірки.
Едді також писала про те, що їй вдалося отримати зцілення безпосередньо через Біблію. Мері прочитала один уривок із Священного Писання. У ньому вона акцентувала свою увагу на чудесах Христових, які звершувалися над людьми з різними невиліковними хворобами. Бейкер зрозуміла, що такі зцілення Ісуса Христа є цілком доступні і для людей, особливо у новозавітний час.
Вона присвятила себе дослідженню і вивченню Біблії, намагаючись зрозуміти кожну важливу деталь із тексту Священного Писання. Свої дослідження намагалася документувати у книзі «Наука і здоров’я, з ключем до Писання». За її словами, до моменту публікації цієї книги, Мері стала свідком швидкого одужання хворих, тому що вони глибоко пройнялися вченням Християнської науки. Втім, цікавить лише те, як відобразилося це вчення на людській психіці. Адже, сприймати якісь, далекі від людського інтелекту речі, не кожному під силу. Опис цих випадків був вміщений у розділ під назвою: «Плоди». Адепти Християнської науки впевнені у тому, що людина і Всесвіт, за своєю сутністю, є духовними, а не матеріальними, а доброта і добродійність є реальністю, тоді як зло і людські помилки – це тільки продукт, такого собі, вдаваного фіктивного матеріального існування, і не більше.
Для нас стає цікавим таке питання: як Християнська наука ставиться до поняття первородного гріха Адама? Яким чином вона інтерпретує це поняття? І чи взагалі існує таке визначення «первородний гріх»? Судячи з позиції Християнської церкви, первородного гріха, як такого, не існує, значить людині можна робити все, що їй тільки спаде на думку.
Також відомо, що Християнська наука цілком відкидає реальне існування фізичного світу, вважаючи його лише ілюзією. Основні положення Християнської науки були викладені у книзі Мері Бекер Едді «Наука і здоров’я, ключ до Писання». Бекер вважала Біблію – єдиним джерелом, за допомогою якого людина може йти як прямою, так і вузькою дорогою Істини. Погоджуючись з Квімбі, Бейкер стверджувала, що причини приховуються у людському розумі, а будь-який ефект є духовним феноменом.
Проте, вона хоч і пішла трішки далі свого вчителя, притримуючись думки, що хвороби, смерть, людські тіла – взагалі не існують, тому що це – продукт людської уяви та ілюзії. Здавалося б, які тільки нісенітниці говорить Бейкер, використовуючи Біблію, тлумачення якої є досить нетрадиційним. Складається таке враження, що ця жінка – не сповна розуму, говорити про такі речі.
Тоді, з точки зору Бейкер, люди є безсмертними, як боги Олімпу. Едді говорить, що до Святого Писання непомітно прокралися матеріальне і тлінне, затьмаривши собою натхненні Богом сторінки Біблії. Виходить, з міркувань Бейкер, Біблія дійшла до людей у поганому перекладі, і для цього необхідна така людина, яка б змогла витлумачити цю книгу.
Християнська наука стала мало популярною, але її ідеї вплинули на розвиток інших релігійних течій, культів нового часу. Вона поклала початок потужному руху духовного лікування.
Іван Гудзенко
