Релігієзнавець Антоненко стверджує, що «Книгу Мормона» можна назвати пророчою сагою, оскільки за своїм складом, компонуванням тексту, чергуванням наративних (повість ) моментів та настанов у вірі, вона дійсно співставлена з Біблією. По-перше, складна архітектоніка законодавчих, історичних, повчальних та пророчих книг Біблії має своє співвідношення в американських писаннях. Тексти цієї книги, як і біблійні, складають певну внутрішню суттєву єдність. Однак, послідовники Церкви Ісуса Христа Святих останніх днів, приймаючи до уваги загальнохристиянське тлумачення, говорять про свою книгу, як частину Нового Завіту з Ізраїлем.
Мормонські теологи висловлюють свою позицію щодо цього твердження. Вони висувають принцип божественного та громадянського права, беручи за основу новозавітний біблійний текст, або ж, простіше кажучи, апостольське послання (2 Кор.13,1). А тому, Біблія і Книга Мормона є однаковим свідченням, що вказує на універсальність промислу Божого у викупній справі Ісуса Христа. Мета Книги Мормона, відкрита Смітом, така ж, як і в Біблії – свідчення світу про божественну істину – Ісуса Христа, та спасіння, через даровану Ним людству Євангелію.
Тлумачі мормонської церкви дійсно знаходять у Біблії істинні аутентичні підтвердження Книги Мормона, знову ж таки, посилаючись на біблійний текст (Ін. 10,16). Якщо ж розглядати канонічне вчення мормонів, то можна помітити викладення писання у вступі до сакральної книги Церкви Ісуса Христа Святих останніх днів. Книга Мормона написана багатьма пророками стародавнього часу, у дусі пророцтва та одкровень. Відповідно, слова пророцтв та одкровень були записані на золотих пластинах, процитовані пророком, і, водночас, істориком Мормоном. Сам же ж літопис подає чітку розповідь про дві існуючі на той час цивілізації. Одна із цивілізацій подолала довгий шлях з Єрусалиму, розділившись на два табори – нефійці та ламанійці, тоді ж як інша – повернулася набагато пізніше, з Вавилонської вежі, і це – іаредійці.
Упродовж тисячі років, нефійці та іаредійці – були винищені, натомість, залишилося плем’я ламанійців – родоначальників американських індіанців. У Книзі Мормона відкривається важлива подія – індивідуальне служіння Христа серед народу нефійців, після Свого воскресіння. Простежується передача писання від Мормона до його сина Моронія. І що саме дивно, так це те, що Мороній робить вставку своїх слів у золоті листи, заховуючи писання на горі Кумора. Знову ж таки, Мороній з’являється до Джозефа Сміта, тепер вже у вигляді воскреслої істоти, даючи йому настанову щодо цього літопису, і, наперед визначеного англомовного варіанту. Інтерес до книги проявляють і сучасні дослідники, яких цікавило одне питання: якою мовою була написана Книга Мормона.
Є безліч думок щодо використання мови у написанні сакральної книги мормонів. Утім, чомусь зазначається, що вона написана незрозумілою, єгипетською. Мормонськими екзегетами визначається, як мова, що походить від давньоєврейської мови нефійців, у якій для записів використовувалася, імовірніше, єгипетська ієрогліфіка. У Книзі Мормона про це описано наступним чином: «ні один народ не знає зміненої єгипетської мови, але у майбутньому Господь дасть засоби для його тлумачення» (Морм.9,34).
Можна говорити про Книгу Мормона, як захопливе читання, оскільки у ній йдеться про благословення, або прокляття, яке успадковують люди та народи. Бог виступає владикою історії так само, як Саваоф. Подорожі та битви племен, передбачення наближеної долі людства підтримують динамічний стиль повісті. Книга налаштовує читача на альтернативне сприйняття сюжетів. Той, хто розуміє біблійні теми та образи в книзі Нефія, намагається їх співвіднести з пророчим служінням Єремії. Оповідь Книги Мормона можна прийняти та витлумачити як таку, що надає об’ємності та більшої глибини біблійній картині Священної історії. Саме у цьому полягає основне переконання даного релігійного документа.
Сюжетна лінія книги проходить через взаємовідносини нащадків Легія. У сакральній книзі нефійці представлені, як нащадки, що походять від Нефія, дотримуються заповідей Божих. Окрім цього, ними високо оцінювалася людська та духовна свобода, зберігалася віра у те, що прийде Спаситель. Відступ нефійців від віри та спотворення ними законів призвели до того, що кардинально змінили їхнє життя. Ламанійці, які протистояли нефійцям, у швидкоплинному часі потрапили під прокляття Господа. Насамперед, мормони – більш переконані у тому, що американські індіанці є прямими нащадками ламанійців, які прийшли з Близького Сходу. Адже, ламанійці сповідували неправильну віру, намагаючись знищити нефійців.
Динамічність відносин між цими народами зводиться до того, що одні й інші встигали слухати настанови, пророче слово, і навпаки – пожинали плоди своїх нещасть, коли звертали з праведного шляху, про що говориться у Книзі Мормона. У ній же описується важлива подія явлення Христа, який зійшов з небес у білій мантії, для навчання корінних жителів Америки. Також, показується звернення Господа до нефійців, про Своє явлення зниклим колінам Ізраїлевим. Відтак, Книга Мормона відкриває багатоманітну Священну історію, так як, окрім Палестини, Христос відкриває Себе індивідуально в інших місцях. Простежується також кульмінаційний момент цієї книги – дарування Христом обітниць щодо благословень язичників, які прийняли віру в Господа.
На думку мормонських теологів, якраз оцей момент виступає одним із найцінніших свідоцтв універсального божественного плану спасіння усього людства. Насамкінець, останні промовлені слова із книги Моронія приймаються за основу, наріжний камінь віри, членами Церкви Ісуса Христа Святих останніх днів (Морон.10,4-5,7). Так, місіонери мормонської церви пропонують дізнатися про сучасне одкровення, встановлене Євангеліє, запитати у Духа Святого відносно правдивості їхньої сакральної книги.
Потрібно також виділити й інші книги, що існують у мормонській церкві. Сюди відноситься книга «Дорогоцінна Перлина», яка містить у собі 24 розділ Євангелії від Матфея (фрагмент біблійного перекладу Джозефа Сміта). До неї ж було включено написану та опубліковану Джозефом Смітом «Історію» – свідчення про перші одкровення, події, напрями пов’язані із виникненням мормонської церкви. Закінчується Дорогоцінна Перлина мормонським Символом віри, що складається із дванадцяти декларацій.
Особливе місце, у канонічному каноні Церкви Ісуса Христа Святих останніх днів, посідає книга під назвою: «Вчення та Завіти». Вона має, насамперед, практичне значення. Частина одкровень була отримана Смітом і передана релігійній громаді, тоді ж як тексти з’явилися значно пізніше, завдяки його наступникам. У 1833 році виходить перша збірка Джозефа Сміта «Книга Заповідей». До книги «Вчення та Завіти» входить «Слово Мудрості», яка є кодексом правильного ведення фізичного та духовного здоров’я.
Цей кодекс впливає на фізичне здоров’я, тверезість, поміркованість, які вважаються невід’ємними складовими духовного зростання кожного члена мормонської громади. Кодексом забороняється вживання спиртних напоїв, кави, чаю, тютюну, наркотичних засобів, втім залишається відкритим питання щодо тонізуючих напоїв, у розгляді керівників місцевих церков. У «Слові Мудрості» містяться вказівки щодо раннього сну та підйому, стриманості від м’яса у теплий період (дозволено його споживати взимку, для відновлення енергетичних сил людського організму).
Інша ж книга – «Вчення та Завіти», на думку мормонів, має унікальний характер, і є не припиненим одкровенням. Будь-який релігійний текст, писання, на думку скептиків, піддавався виправлянню та редагуванню. Тим не менше, не можна вносити зміни в канонічні праці мормонської церкви.
Відповідно, таким є своєрідний корпус сакральних книг Церкви Ісуса Христа Святих останніх днів. Окрім цього, більша частина членів церкви впевнена у тому, що вивчення старого та нового світів дає підтвердження оригінальності Книги Мормона.
Іван Гудзенко
