Вони могли мати різний ступінь контакту з батьківщиною, але більшість з них стали повністю незалежними містами-державами, іноді дуже грецькими за характером, в інших випадках культурно ближчими до корінних народів, з якими вони сусідили та включали їх до свого громадянства.
Одним із найважливіших наслідків цього процесу в широкому сенсі було те, що рух товарів, людей, мистецтва та ідей у цей період поширив грецький спосіб життя далеко й широко до Іспанії, Франції, Італії, Адріатики, Чорного моря та Північної Африки. Загалом тоді греки заснували близько 500 колоній, які охоплювали до 60 000 грецьких громадян-колоністів.
Торгівля та ресурси
Греки були великими мореплавцями, і подорожуючи Середземним морем, вони прагнули відкривати нові землі та нові можливості. Навіть у грецькій міфології були такі дослідницькі історії, як Ясон і його пошуки золотого руна та найбільший герой-мандрівник Одіссей. Спочатку були колонізовані острови навколо Греції, наприклад, першою колонією в Адріатиці була Коркіра (Корфу), заснована Коринфом у 733 р. до н.е. (традиційна дата), а потім старателі шукали далі. Перші колоністи в загальному розумінні були торговцями та тими невеликими групами осіб, які прагнули отримати доступ до нових ресурсів і почати нове життя далеко від дедалі більш конкурентної та перенаселеної батьківщини.
Торгові центри та вільні ринки були попередниками власне колоній. Потім, із середини 8-го до середини 6-го століть до нашої ери, грецькі міста-держави та окремі групи почали виходити за межі Греції з більш обдуманими та довгостроковими намірами. Однак процес колонізації, ймовірно, був більш поступовим і органічним, ніж припускають стародавні джерела. Також важко визначити точний ступінь колонізації та інтеграції з місцевим населенням.
У деяких районах Середземномор’я були засновані повністю грецькі поліси, тоді як в інших областях існували лише торгові пункти, що складалися з більш тимчасових мешканців, таких як купці та моряки. Сам термін «колонізація» передбачає домінування корінних народів, відчуття культурної вищості колонізаторів і особливу культурну батьківщину, яка контролює та рухає весь процес. Це не обов’язково було у давньогрецькому світі, і, отже, в цьому сенсі грецька колонізація була процесом, який дуже відрізнявся від, наприклад, політики певних європейських держав у 19-му та 20-му століттях нашої ери.
Іван Гудзенко
