Бачення Чарваки відкидало всі надприродні твердження, усі релігійні авторитети та священні писання, прийняття висновків і свідчень у встановленні істини, а також будь-які релігійні ритуали чи традиції.
Слід зазначити, однак, що, хоча вищевикладене прийнято як догмати Чарваки, жодних оригінальних текстів Чарваки ще не знайдено; все, що відомо про систему вірувань, походить із пізніших індуїстських, джайнських і буддистських праць, які були ворожими щодо філософії та записували її переконання, спростовуючи їх. Вважається, що Чарвака був розроблений Брхаспаті (не плутати з великим мудрецем світла Брхаспаті з славою Дхарма Шастри) у відповідь на те, що він сприйняв як забобонну нісенітницю, яку люди приймали як неспростовну істину.
Деякі вважають, що учень Брхаспаті, Чарвака, розвинув його оригінальне бачення. Так само можливо, що Чарвака був його засновником, а Брхаспаті — учнем, а також можливо, що ні те, ні інше не є правдою. Сутра Брхаспаті, яка вважається центральним текстом Чарваки, була втрачена або знищена, і будь-які твердження щодо цієї філософії слід розглядати критично; включно з усіма, зробленими в цій статті. Хоча вона, здається, мала значний вплив свого часу, особливо на розвиток того, що сьогодні буде відомо як науковий метод, він так і не прижився і вимер у 12 столітті нашої ери.
Проте висловлені концепції не лише сприяли інтелектуальному клімату, який сприяв розвитку наукової думки, але й пророкували атеїзм Крітія Афінського (460-403 рр. до н. е.), гедоністичну школу Арістіппа Кірена (435-356 рр. до н. е.).
Ці мислителі та ті, хто їх, вплинули на емпіричні й утилітарні філософії 19 століття нашої ери та на екзистенціальний рух 20 століття нашої ери. Таким чином, чарвака була системою вірувань, яка набагато випередила свій час, навіть якщо вона не мала прямого впливу на ці пізніші системи.
Іван Гудзенко
