Чому людина має боротися зі своєю тривожною прихильністю?

Навіщо людині взагалі треба робити щось зі своєю прихильністю? Чому вона повинна навчитися по-новому взаємодіяти зі своїм партнером у відносинах та коригувати якось свою поведінку? Так, можливо деякі звички індивіда є токсичними, але хіба вони йому заважають? Насправді вони не дають йому набути надійних відносин, які допоможуть людині відчути себе комфортно. Якщо у відносинах людина має тривожну прихильність, то, перш за все, вона хоче, щоб партнер став її батьком. Їй потрібна опора, підтримка та захист з боку коханого. Вона вимагає від нього безумовного кохання, на яке здатний далеко не кожен індивід.

Саме ці потреби змушують людину шукати стосунки, щоби потім черпати з них енергію.

Коли ж людина прив’язується до своєї другої половинки, вона відразу відчуває страх можливої втрати коханого. Вона боїться знову відчути себе безпорадною, коли її уявний батько піде. Саме через це і виникає занепокоєння. Тривожному партнеру не потрібна людина поряд. Але їй потрібен у стосунках той, хто зможе її  підтримувати та заспокоювати.

Однак у спілкуванні двох дорослих людей немає місця батькам. У дорослих відносинах люди повинні задовольняти інші потреби.

Людина, яка колись хотіла створити міцний союз, отримує спілкування з особистістю, яка постійно перебуває на взводі, через що і сам індивід почувається не у своїй тарілці.

Саме тому людина має навчитися контролювати свою тривожну поведінку у стосунках. Вона повинна полюбити свою внутрішню дитину, важливо самостійно стати для неї батьком, а не вимагати цього від оточуючих. І також індивіду слід навчитися задовольняти свої потреби, які були проігноровані у дитинстві. І лише після цього вона може вступити у відносини, в яких по-справжньому стане щасливою.

Звичайно, партнери повинні підтримувати один одного, але вони також не повинні перекладати відповідальність за набуття внутрішньої гармонії на чиїсь плечі. Важливо навчитися бути дорослим і потім шукати собі другу половинку.

Іван Гудзенко