Історія:
Німецька класична філософія була частиною більшого руху, відомого як німецький ідеалізм. Почавши з Іммануїла Канта, який завершив епоху Просвітництва, цей період включав в себе роботу видатних філософів, таких як Георг Вільгельм Фрідріх Гегель, Йоганн Готтліб Фіхте, Фрідріх Шеллінг, Фрідріх Шлегель та Людвіг Фейєрбах.
Філософія:
Основними характеристиками німецької класичної філософії є ідеалізм, акцент на суб’єктивному і духовному розвитку, а також сильний фокус на метафізиці та онтології. Ключовими темами в їх філософії були поняття свободи, духовності, суб’єктивності та сутності.
Представники:
Іммануїл Кант (1724-1804): Іммануїл Кант був піонером німецького ідеалізму і створив критичну філософію. Його основна праця «Критика чистого розуму» вплинула на пізнання, етику та естетику.
Георг Вільгельм Фрідріх Гегель (1770-1831): Гегель розробив систему абсолютного ідеалізму та теорію діалектики. Його головна праця «Наука логіки» і «Феноменологія духу» відіграли важливу роль у філософському розвитку.
Фрідріх Шеллінг (1775-1854): Фрідріх Шеллінг був іншим видатним представником німецького ідеалізму. Його робота стосувалася філософської теорії природи і абсолютного.
Фрідріх Шлегель (1772-1829): Як літературний критик і філософ, Фрідріх Шлегель вніс вагомий внесок у розвиток романтичної філософії та літератури.
Людвіг Фейєрбах (1804-1872): Людвіг Фейєрбах був критиком релігії та відомим антропологом. Його роботи, зокрема «Основні положення філософії майбутнього,» вплинули на розвиток матеріалізму.
Німецька класична філософія стала важливим етапом у філософській історії, внесла значний внесок в розвиток філософських ідей і продовжує впливати на сучасну філософію та гуманітарні науки.
Іван Гудзенко
