Найсильнішим оберегом вважалася фігурка Щастя, що мала назву «Лада». Від кореня «лад» в українській мові походять слова «лад, злагода, лагодити, ладнати; налагоджувати». Це була глиняна фігурка, на яку наносили візерунки, такі самі, як на вишиванках, і які висловлювали ідеї сімейного щастя, народження дітей, злагоду у сім’ї, родючість рослин та домашніх тварин.
Але сира глина мала властивості руйнуватися від дощів, вітру, вологості тощо. Тому глиняні вироби «випікали» у кам’яних печах при великій температурі, від чого глина ставала «кам’яною», здатною зберігатися століттями.
У випікання вкладали додатковий зміст. Як випікається хліб, так потрібно випікати й щастя, щоб воно було серед людей постійно.
Найкрасивішим видовищем було випікання фігурки Лади. Її виготовляли з сирої глини, а потім «випікали» у кам’яній печі при великій температурі (не меньш 1200 градусів) – на протязі кількох годин. По завершенні випікання стіни печі забирали – та з’являлася Лада, що сяяла яскравим сонячним вогнем, ніби то народжувалось нове Сонце. Тоді вогняні іскри починали танок навколо сонячного вогню. Сила полум’я зменшувалася, відкриваючі сяючі візерунки.
Коли глина охолоджувалася, фігурку щастя встановлювали на пагорбу біля полів, та прикрашали пагорб снопами з колоссям зернових культур.
Такий обряд було відтворено у Буші (Могилів-Подільский район Вінницької області) на замовлення Олександра Пірняка для садиби «Затишна Буша» під час міжнародного пленарна скульпторів, напередодні Купальскої Ночі у 2021 році. Міжнародна ведична філософська Школа, яку я очолюю, також брала участь у події.
Ігор Мехеда