Храм Святого Миколи на Аскольдовій Могилі
Справді, тут і простір і дерева і трава сприймаються як «світ навиворіт» або «у спотвореній реальності». Тут часто трапляються дивні явища. Я, зокрема, чув від очевидців про «блукаючі вогники», такі, про які розповідають, що бачать уночі на болотах. І церква тут незвичайна (очевидно, через Некрополь): віруючі, обходячи округлий храм по внутрішньому периметру, підходять до ікон не по ходу годинникової стрілки, як заведено, а проти годинникової стрілки.
З 2004 по 2007 рік біля храму постійно знаходилася дивна бабуся. Коли священик розпочинав службу в церкві, вона під церквою читала цю ж службу навпаки (від кінця до початку), і, коли священик прочитував останні слова служби, бабуся діставалася до оголошення перших літер, з яких служба починалася. Після 2007 року бабуся вже не відвідувала подвір’я церкви. У 2005 року відомий фотограф робив знімки пейзажів Паркової алеї біля Аскольдової Могили.
Коли прийшов додому, відчув запаморочення. Як прийшов до норми та проявив плівку, то виявив, що на фотографії з’явилася яскрава жовта куля, схожа на мініатюрну модель планети Сатурн (з кільцями). Оскільки в арабських легендах багато джинів мають форму куль, що світяться, фотограф припустив, що в цій аномальній зоні можуть жити духи — неорганічні істоти, представники енергетичної форми життя.
Чи так це покаже час, коли наша цивілізація серйозно розширить свої знання про Всесвіт. А поки що запрошуємо охочих провести самостійні дослідження місця та зробити про нього висновки, які будуть усім цікаві.
Ігор Мехеда
