Слова та голос – більш нічого.
А серце б’ється, — ожива
Як їх почує!..
Тарас Шевченко.
Ніхто достеменно не знає, скільки мов існує в світі. Вважається, що майже 7 000 мов. Усвідомлюючи цей факт, розумієш, наскільки ти особливий – бо розмовляєш мовою, яка є однією з 7000 тисяч мов у цілому світі.
Мовою ми виражаємо всі свої почуття. Кожен з нас відчував цей трепет, сповнювався радістю, чуючи рідний голос мами, дружини, коханого, дитини. В словах захована наша душа, все найцінніше, що ми плекаємо в своєму серці, світовідчуття, наша історія.
Правий був французький філософ Вольтер, який сказав: “Чужу мову можна вивчити за шість років, а свою треба вчити все життя”.
Рідна мова – це мова наших батьків і мова народу, до якого ми належимо. Мова – це наріжний камінь існування народу як окремої нації: без окремої мови нема самостійного народу. Ступінь виробленості рідної мови – це ступінь зрілості народу й ступінь глибини його духовної культури. Сила нації – в силі її культури тому потрібно конче дбати про розвиток рідної мови. Недарма римляни казали: “Чия мова – того й влада”.
Наша мова переживала темні часи: Емський указ, Валуєвський циркуляр, розгром Кирило-Мефодієвського товариства й посилення жорстокого переслідування української мови та культури, заборона найкращих творів Шевченка, Куліша, Костомарова та інших. Книги українською мовою спалювали, закривали україномовні школи, застосовували репресії проти захисників української мови та знищували українських письменників.
На жаль, це не пережиток історії. В сьогоднішні дні ті самі репресії застосовуються на окупованих територіях. Московити бояться нашої культури, нашого слова. Тактика нелюдів не змінилася. Вони намагаються стерти будь яку Українську ідентичність. На тимчасово окупованих територіях вилучають та знищують українську літературу та підручники з історії України. Окупанти змушують вчителів здійснювати навчальний процес у школах російською мовою.
Однак українська мова завжди відроджувалася неначе фенікс з попелу і щораз ставала ще сильнішою, лунала набагато голосніше. Оскільки правда завжди перемагає, так і наша мова була, є і буде цією правдою, світлом, що вказує шлях кожному українцю. Все завдяки небайдужим українцям вірним синам і дочкам України, які, нерідко ціною свого життя, відроджували мову надавали їй нового звучання всіляко захищали та популяризували.
В цей день хочеться сказати про Івана Котляревського, «Енеїда» якого стала переламним моментом не тільки в літературі, а й в історії народу, як такого. Вона відродила українську мову після багаторічних спроб задушити голос народу. У складний для українців історичний період письменник дав нації силу для відродження.
Згадати українців які віддали своє життя за право розмовляти українською мовою: Володимира Івасюка, якого вбили за українську пісню, поета Василя Стуса, співака Ігора Білозіра, Миколу Леонтовича – автора всесвітньовідомого Щедрика. На превеликий жаль цей список можна продовжувати довго. І на жаль такі випадки тривають і сьогодні.
Тому наша повинність, наш обов’язок перед ними – зберегти і примножити українське слово, щоб їхня жертва не була даремною. Щоб кожним нашим словом ми вшановували їх пам’ять та утверджували Українську державність.
Вміти захищати своє ще під мирним небом, а не тоді, коли вже літають ракети. Воюймо на культурному фронті завжди, і можливо, не доведеться воювати на справжньому полі бою.
Ми часто любимо казати: “Що ми можемо зробити для своєї вітчизни? Від нас нічого не залежить”. Ми можемо багато: вдосконалювати свою мову, розмовляти нею, поважати її. Кожен хто спілкується своєю рідною мовою робить величезний внесок у розвиток культури нашого народу та збереження нашої державності.
Іван Франко прирівнював зраду рідної мови до психологічної травми: “На мою думку, тут лежить глибока психологічна проблема, якого коріння сягає малодосліджених досі тайників – зв’язку людської психіки з тими нібито конвенціональними, а проте так дивно органічними системами звуків, що називаємо рідною мовою. Здається, що таке рідна мова? Чим вона ліпша для мене від усякої іншої і що мені вадить при нагоді заміняти її на всяку іншу?
Практик, утилітарист, не надумуючися ані хвилини, скаже: пусте питання! Мова – спосіб комунікації людей з людьми, і, маючи до вибору, я беру ту, яка дає мені можність комунікуватися з більшим числом людей. А тим часом якась таємна сила в людській природі каже: «Pardon, ти не маєш до вибору; в якій мові вродився і виховався, тої без окалічення своєї душі не можеш покинути, так як не можеш замінятися з ким іншим своєю шкірою»…
Люди, що могли б були зробитися пожиточними діячами на рідній ниві, люди талановиті і працьовиті, перейнявшися нещасною манією міняти свою рідну мову на чужу, раптом робилися мов духово в часті спаралізовані, тратили живе чуття до живих потреб рідного народу і вимогів сучасності, забивалися в мертву і навіть науково безплідну старовину”. Такої ж думки дотримувався і поет Василь Стус: “ На Донбасі (та й не тільки!) читати українську мову в російській школі — одне недоумство. Треба мати якісь моральні травми, щоб це робити.”
То ж говорячи словами Ліни Костенко: “Навіщо нам замінювати українську мову російським матом?».
Любімо своє, бо дорожчого не маємо нічого. Не втомлюймося виполювати баобаби та інші бур’яни з українського мовного поля. Дбаймо про чистоту нашої мови, боронімо її, а вона боронитиме нас. Стане для нас щитом крізь який не проб’ється жодне зло!!
Спитай себе, дитино, хто ти є,
І в серці обізветься рідна мова;
І в голосі яснім ім’я твоє
Просяє, наче зірка світанкова.
З родинного гнізда, немов пташа,
Ти полетиш, де світу далечизна,
Та в рідній мові буде вся душа
І вся твоя дорога, вся Вітчизна.
У просторах, яким немає меж,
Не згубишся, як на вітрах полова.
Моря перелетиш і не впадеш,
Допоки буде в серці рідна мова.
Дмитро Павличко
Не говори: в нас мова солов’їна
Бо мова вище, ніж пташиний спів.
В її скарбниці – доля України,
Глибинна таємниця правіків.
Вона нуртує джерелом криничним,
Із попелища феніксом встає.
Для нації вона гарант на вічність,
Тому її так люто ворог б’є.
Все заберуть, а залишилось слово.
Знов до життя повернемося ми.
Лише тому, що не пропала мова,
То й ми ще наче люди між людьми.
Без мови – не створити нам держави,
Доріг тернистих – не перебрести!
Хай вороги жорстокі і лукаві –
Стіною стань і мову захисти!
Річ не про те, що мова солов’їна,
Бо мова – глибше, ніж пташиний спів.
В її скарбниці – доля України,
Космічна нерозгаданість віків.
Микола Лотоцький
Запрошую всіх Вас пройти тест присвячений нашій рідній мові!!!!
Наталія Богач