Абіпони жили біля річки Бермехо і займалися збиранням, полюванням та обмеженим сільським господарством. Після приручення коня перейшли до розведення великої рогатої худоби, кінного полювання. Також вони займалися кінними набігами. Абіпони здійснювали постійні атаки не лише на сусідів, а й на фермерів та великі міста.
Іспанці почали відтісняти плем’я на сусідні території та поступово нав’язували свою владу, релігію. Згодом народ став осілим. Він постійно конфліктував не лише з іспанцями, а й із племенами Тоба та Мокові. До 1768 року представників даного народу залишилося лише 5000 чоловік. Інші померли від хвороб. Жителі намагалися повернутися до традиційного способу життя, проте всі колишні території вже були зайняті. Поступово через хвороби та напади сусідніх племен Тоба і Мокові народ Абіпонів було знищено. Останні асимілювалися, вивчили іспанську, а останній носій їхньої мови помер у 19 столітті.
Особливості
Дослідники говорили про них як про високих, гарних людей, спортивної статури. Вони мали чорне волосся і очі, гострі носи. Під час сезону повеней Абіпони будували житла на деревах або жили на островах.
Чоловіки народу відрізнялися войовничістю, переважно вони були озброєні луком і стрілами чи кийками. Носили обладунки зі шкур тварин. Жінки відрізнялися агресивністю, а в релігійних обрядах мали значну владу.
Традиції та звичаї
Мандрівників дуже дивував зовнішній вигляд Абіпонів. Жінки вищипували волосся від чола до верхівки, а чоловіки вибривали передню частину голови. Так само і чоловіки, і жінки проколювали собі вуха, а жінки носили велику кількість татуювань залежно від їхнього соціального статусу.
При видачі заміж наречений в основному викуповував свою дружину у батьків. Однак були поширені випадки, коли жінка не визнавала свого заміжжя, тікала та ігнорувала свого чоловіка. У сім’ї Абіпонів рідко було більше двох дітей, дуже часто батьки просто вбивали своїх дітей, щоб не піклуватися про них, а грудьми їх годували до 2 років
Релігія
До контакту з іспанцями основною релігією цього народу був анімалізм – віра у існування духів. Так вони наділяли душею всю живу і неживу природу, поклонялися їм. Однак у XVIII столітті через єзуїтські місії (орден католицької церкви) більшість населення було звернено в християнство.
Алексей Д
