Послідовники вчення вважають, що з уламків цих сфірот сформувалися людські тіла з часткою божественного сяйва. Тому одним із закликів Хасидської каббали є участь у тиккун, тобто в возз’єднанні божественного променя світла шляхом праведного способу життя.
Сфіроти виступають ступенями морального розвитку людини: хесед – це милість, гвура – відвага, тиферет – гармонія. Євреї є захисниками божественного початку, тобто Шехін. Разом про те, божественне у євреїв як і розподілено нерівномірно, тому з урахуванням хасидизму виділяється також концепція двекут і цадикізм.
Двекут означає особливий стан невидимого зв’язку з Богом, що досягається через пізнання священних писань та дотримання заповідей. Для цадикізму характерно наявність між людиною і Творцем духовного лідера, що називається цадиком, якого слід шанувати та поважати. Передається духовне звання лідера у спадок.
Основна відмінність Хасидської каббали від Луріанської полягає в думці про те, що допомогти відтворити ейн соф може абсолютно будь-яка людина. Досягти гармонії можна лише з допомогою емоційного інтелекту. Щира любов до навколишнього світу, бачення частинок божественного сяйва у кожному явищі, високі моральні принципи та побожність – шлях до досягнення кінцевої мети. Послідовники Хасидської каббали концентруються на психологічному аспекті вчення, віддаючи перевагу позитивному мисленню.
Серед обрядів вчення пропагує молитовний спів разом із рухами тіла задля досягнення стану повної ейфорії. Бог є потоком любові і світла, а досягнення щастя є первинним спілкуванням з Творцем.
Іван Гудзенко