Син Божий Ісус Христос розповідає притчу, наповнену глибокого морального і духовно-символічного змісту. У притчі мова йде про батька, молодшого і старшого сина. Молодший отримав від рідного батька виділену власність, а той замість того, щоб використати її на благо – розтратив повністю усе.
Так і в житті буває, коли хтось маючи майно так необережно, безглуздо з ним поводиться, а в кінці йде в пошуку хоча якоїсь роботи, не важливо якої, головне щоб здатна була прогодувати. Нерозумний син наймається до господаря свиней, уподібнюючись своєю природою до них.
Святі отці церкви вбачають у молодшому сині – Господа Ісуса Христа, який прийшовши у цей світ грішників принизив свою людську природу «прийнявши на себе образ раба» за словами апостола Павла. Подібно цьому сину, Христос бере гріхи людей в подобі отих свиней, відчуває гіркоту гріха на Собі, в тім не забуває про Отця Небесного і основну мету, з якою Він посланий до людства – спасіння від гріха.
Блудний син вирішує повернутися до дому батька, впасти перед ним і сказати, що згрішив перед небом і земле, негідний називатися сином його. Але батько не гнівається на сина, очікує його, щоб з радістю на очах обійняти. Бачимо прославлення Господа на Йордані, горі Фавор, у Єрусалимському храмі Самим Отцем.
Як розуміти цю притчу сьогодні християнину? Батько – це Бог, блудний син – грішник, який приносить каяття перед Богом. Блудним сином є кожен із нас, котрий відійшов душею від Бога, проводячи життя своє в розбещенні, свавіллі; гріхами своїми губимо не тільки душі, а й дари: життя, здоров’я, силу, здібності, отримані від Бога. І як тільки грішник одумується, приносить щире покаяння, виявляючи смирення та надію на Боже милосердя. А тому Господь є милосердним, радіє разом з ангелами на небі за навернення грішника, прощаючи гріхи, вертаючи милості та дари.
Старший син – втілення кожного віруючого християнина, котрий бажає усім спасіння, радіти грішникам, які навертаються до Всевишнього, не заздрити Божій любові до них і не вважати себе тим, що більше гідний Божої милості за всіх, хто відвертається від ведення попереднього грішного способу життя і навертаються до Бога Отця.
Притча навчає розуміти, оцінювати життя як Божий дар і не марнувати його, не впадати у відчай перед посланими випробуваннями, адже воно необхідне для того, щоб задуматися, що ще над тобою є Всемогутній Бог, який настільки мудро управляє цілим світом і людиною. Від людини Бог чекає першого кроку, Він не заставляє, не примушує, а здійснює Свою промислительну дію до всього сущого.
Важливо людині йти однією дорогою і не перебувати «на зборищі беззаконних». У Бозі спасіння, а не багатстві. Цінуймо час, принесім каяття, любімо Творця і ближніх, підтримуймо і допомагаймо один одному у нелегкі хвилини нашого життя, бо ж усе вчинене нами – для Бога зроблено, слугує на користь і майбутнє спасіння душ.
Пегас
