Такий план не був схвалений сирійським царем Антіохом ІІІ із-за відсутності міцного флоту, крім того він переживав, щоб ворог не вторгся на острів Родос. Але як відомо «стіни мають вуха». Рим дізнався про замисел Ганнібала, а римський сенат вимагав аби його видали, оскільки той порушив мирну угоду. У 195 році до нашої ери карфагенець тікає до Сирії і просить захисту царя Антіоха ІІІ. У 190 році до нашої ери розпочалася сирійська війна, в ході якої Антіох ІІІ зазнав поразки від римлян і зобов’язувався видати їм втікача, згідно договору.
Ганнібал втікає на острів Крит, потім до міста Віфінія. У 183 році до нашої ери, намагаючись не бути відданим у руки римського правосуддя Ганнібал приймає отруту і помирає. У 183 році до нашої ери перемогу над карфагенським військом під Замом святкує Сціпіон Африканський. Через сорок шість років поразок і до середини ІІ століття до нашої ери Карфаген малими темпами підняв економічне становище. Така ситуація дуже турбувала Рим і сенат.
Виступаючи публічно, сенатор Катон говорив про знищення Карфагену. Ідея ця заполонила уми багатьох, відтак Рим готується до третьої Пунічної війни. Вісімдесят тисяч римської піхоти, чотири тисячі вершників Рим переправив до Утіки, неподалік міста Карфаген. Римляни вимагали від карфагенців аби ті здали зброю. Цю вимогу вони виконали. Другою вимогою стало залишення Карфагену, на що карфагенці не згодилися. Будучи в гніві та відчаї жителі міста почали готувати оборонну систему: виготовлення зброї, ремонтування стін, будування катапульт, балісти. Поки римське військо зволікало, місто за той час укріпилося, були зроблені запаси продуктів харчування. Двадцяти тисячне військо Карфагену зайняло зручні позиції для відбиття атак ворога, а це стало перешкодою для осади міста римлянами. Два роки тривав штурм Карфагену римськими військами, спроби виявилися невдалими, що спричинило падіння римської дисципліни. Римське християнство з числа війська деградувало. Карфагенці зуміли вистояти і отримати перевагу над римськими солдатами.
У 147 році до нашої ери в Африку прибуває новообраний консул Корнелій Сціпіон Еміліан, який швидко розібрався з дисципліною в армії, очистивши її від елементів розкладу, зміцнивши військову дисципліну. Польова армія була розбита як з суходолу так і моря. Протягом двадцяти днів римлянами були викопані два рови з насипаними валами, з палісадом в одну та іншу сторону Карфагену, протяжністю вище десяти кілометрів. Побудували міцну двох метрову кам’яну стіну, біля стіни розташовувалася чотириярусна вежа з якої велося спостереження. На стіни римляни встановили метальні машини.
Часткові та загальні вилазки організовувалися як на суходолі так і на морі. Ввечері карфагенці здійснили напад на римлян, спалили машини для осадження міста і вбили багато римських солдат. Очікуючи штурму із західного боку не врахували замислів противника. Східна сторона залишалася карфагенцями без уваги, якраз цим і скористалися римляни. Зібравшись на стіну гавані почали атакувати карфагенців, що змусило останніх відступити до укріпленої частини міста, ринкова ж площа знаходилася під контролем римських солдатів. Атака йшла у трьох вулицях, а на дахах будинків просувалися легіонери. Карфагенці обороняють кожен будинок.
На сьомий день римляни захоплюють зміцнену Бірсу. Карфагенці звертаються до противників, щоб відпустили жінок та дітей і тих, хто не чинить спротиву. Усіх спокійно відпустили. Перебіжчикам вдалося потрапити до храму Ескулапа і там надійно заховатися, збиралися повністю спалити його, але здалися римлянам. Полоненні хоч і отримали життя, проте були продані як раби Риму. У 146 році до нашої ери від Карфагену не залишилося нічого, окрім руїн. І в знак прокляття міста римляни розорали поздовж борозну. Третя Пунічна війна закінчилася остаточною перемогою Риму над Карфагеном та його знищенням з лиця землі.
Сто вісімдесят років тривала битва між Римом та Карфагеном. Римська республіка зуміла оволодіти такими частинами володінь як Південня Галлія, південна Іберія, територія Карфагену з Північною Африкою. Вона тріумфувала над Македонією, Грецією, утверджуючи сильний політичний вплив в Малій Азії, Сирії. Відправила у рабовласництво багато народів. Стала єдиним повноцінним володарем усього Середземномор’я, здійснивши попередньо свій замисел.
Напевне в світовій історії не було такої держави, яка досягла успіхів у становленні суспільно-політичного устрою як Стародавній Рим, що з роками перейшов в єдину форму правління – республіка вже значно пізніше. Проводяться оцінки Трьох Пунічних війн між могутніми державами Римом та Карфагеном, передумови, причини та їхні наслідки, враховується тактика правильного ведення бою, приймається до уваги військова стратегія. Карфагенець Ганнібал залишається розумним військовим полководцем нарівні з римським консулом Корнелієм Сціпіоном Еміліаном.
Карфаген як місто міг існувати ще довго, але через зарозумілість амбіцій одних і нерозуміння ними державного становища опинився в руках мудрого переможця – Риму.
Пегас
