Ще однією надзвичайно важливою подією цього вечора є Обряд умивання ніг:
“12 Коли ж пообмивав їхні ноги, і одежу Свою Він одягнув, засів знову за стіл і промовив до них: “ Чи знаєте ви, що Я зробив вам?13 Ви Мене називаєте Учитель і Господь, — і добре ви кажете бо Я є. 14 А коли обмив ноги вам Я, Господь і Вчитель, то повинні й ви один одному ноги вмивати. 15 Бо то Я вам приклада, дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив.16 Поправді, поправді кажу вам: Раб не більший за пана свого, посланець же не більший від того, хто послав його.” ( Євангелія від Св. Івана 12, 13.)
Ісус подає приклад смирення та відсутності гордині. Незалежно від нашого соціального статусу чи інших відмінностей ми всі можемо служити один одному. Своїм вчинком Ісус Христос вчить нас приймати Божу любов та вміти самому дарувати її нашим ближнім.
За вечерею Господь також встановлює заповідь любові: “34 Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви.”(Євангелія від Св. Івана 13, 14)
Христос переживає цієї ночі всі людські болі, тривоги та страхи: зраду, несправедливе звинувачення, відречення. Його покидають всі, навіть найвірніші. Водночас Спаситель подає приклад віри, терпіння, любові, покори та смирення.
Нижче ми розглянемо традиції та звичаї які існують в Чистий четвер.
Існує повір’я, що в Чистий четвер, до схід сонця ворон носить з гнізда своїх дітей купати в річці. Хто скупається раніше від воронячих дітей, той буде здоровий протягом цілого року. Отож хворі люди купалися, бувало, вночі — «поки ворон дітей не купає», щоб очиститись від хвороби. Умиватися потрібно «зі срібла» — варто кинути будь-яке срібло в воду і після цього нею вмитися. Саме тому предки вірили, що такі обряди зберігають красу і здоров’я віруючих людей.
Цього дня і сьогодні люди вмиваються, перуть та прибирають. Ще вдосвіта, до сходу сонця селяни чистили в стайнях, коморах, на подвір’ї, в хатах — все повинно бути чистим і виглядати по-святковому. В саду і на городі господар згрібав на купу торішнє листя, бадилля бур’янів — «щоб очистити землю від морозу, зими, смерти і всякої нечисти». Здавна вважалося хто в Чистий четвер проігнорує прибирання свого будинку, ризикує провести весь наступний рік в сумі і сварках.
У Чистий четвер господині, поруч з іншою роботою, готували сіль для великоднього столу. Вони брали грудку солі, загортали її в ганчірку і клали у піч. Коли ганчірка вже обгорить, сіль збирали і зберігали до Великодня. Вранці на Великдень, як прийдуть, бувало з церкви і сядуть за стіл снідати, господар клав цю сіль на хлібину і все це ставив на покутті під образами. Цю сіль зберігали і давали худобі при шлункових недугах.
Ввечері в церкві відправляються «Страсті». Колись у наших селах і містах, люди намагалися зберігати урочистий спокій і додержувати тиші: ні сміху, ні співів ба навіть голосних розмов на вулицях в час, коли в церкві читалися євангелії, чути не було. Стоячи в церкві під час читання євангелії, не можна куняти, бо «нечиста сила занесе в пекло». Люди, повертаючися з церкви, намагалися донести додому «страсну» свічку так, щоб вона не погасла. Для цього робили спеціальні ліхтарі з кольорового паперу або фарбованого скла. Червоні, сині, зелені ліхтарі у формі зірки, місяця або церкви були колись гарною оздобою цього вечора.
На Київщині, Поділлі та на Лівобережжі Чистий четвер — це «Навський Великдень». За стародавнім народнім віруванням Бог тричі на рік відпускає мерців з «того світу»: перший раз у Чистий четвер, другий раз, коли квітують жита, і третій раз на Спаса. На Навський Великдень мерці відправляють своє Богослуження і каються в гріхах. У цей день вони не бояться ні хреста, ні молитви, а як побачать живого чоловіка, то душать до смерті. В Чистий четвер мерці встають опівночі з своїх гробів і приходять під церкву на звук дзвонів, що б’ють тільки три рази. Зібравшись, вони стають перед церквою. Виходить священик, теж мрець, і голосно проказує якусь молитву, що від неї самі двері в церкві відчиняються. Мерці входять до церкви, і священик починає Богослуження. Перед вівтарем стоять діти і тримають у руках крашанки, наповнені клоччям. Як Богослуження скінчиться, всі мерці христосуються, а потім виходять з церкви і стають перед її дверима. Після того, як священик знову прочитає якусь молитву, двері церкви самі замикаються, а мерці йдуть на цвинтар і лягають у свої могили.
Колись наші селяни в Чистий четвер кабанів кололи, бо ж на великодньому столі повинні бути шинка й ковбаса. А що цей четвер «чистий», то «як заколоти кабана в цей день, сало буде чисте». «В Чистий четвер б’ють свиней і кажуть, що в салі цих свиней ніколи не заведеться нічого — ні противного, ні вредного». Крім кабана, різали ще й поросятко, бо за старим звичаєм на Україні, разом з паскою, в церкві святили й печене порося з шматком хріну в зубах. Цей звичай описав відомий поет Степан Руданський:
Несе мужик у ночовках Додому свячене:
Яйця, паску і ковбаску Й порося печене.
І порося — як підсвинок,
Та ще й з хріном в роті….
Цей день повний ритуалів та символіки саме в буденних діях. Необхідно думати в цей день лише про хороші речі. Саме сьогодні ми по особливому вмиваємось, прибираємо та готуємо. Всі дії пронизані глибоким сакральним змістом. В цих діях закладаються найсокровенніші бажання. Тож очистимо наше життя від всього зайвого. Скористаймось цим особливим днем. Зробімо чистими наші думки, душі та тіла. Поприбираймо домівки, запросивши до свого дому світло та надію нового дня. І головне, з щирим серцем то добрими думками і побажаннями – спечімо Пасху – Пасху від смерті — Пасху для життя!!!
Богач Наталя
Список використаної літератури
- Біблія
- Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Мюнхен.1958.
- Степан Руданський. Співомовки. Київ. 1988.
