Написання Євангелії датується 1556-1561 роками (ХVІ століття) в період правління князя Заславського. Формувалася книга в Свято-Троїцькій церкві, а також в Пересопницькому монастирі (історична Волинь, зараз Рівненська область). Виконували роботу два ченці: протопіп Михайло Саноцький та архімандрит Григорій.
В кінці кожного Євангелія були залишені їхні імена: протопопа Михайла в Євангеліях від Матвія. Марка, Луки, а от Григорія підтверджено облаштування чотирьох Євангелій ним як монахом, що має тихість, смиренність та боголюбивість. Про отримання освіти двох творців Пересопницького Євангелія нам мало що відомо, оскільки дивлячись на сам переклад, приписки до книги, переконуєшся в досить високому рівні. Переклад їхній зроблений з єдиною метою – покращеного врозумління християнського люду в Речі Посполитій.
Що ж собою насправді являє це Євангеліє? Це унікальний за своєю структурою рукопис, що має вигляд книги. Прослідковується деталі оформлення книги: переплетіння в дубових дошках, що обтягнуте матеріалом із зеленого осксамиту. В Євангелії прекрасно виконана робота чорнил на письмовому пергаменті. Вигляд дрібного письма мають приписки, вставки. Також використовується написана золота в’язь.
Чотири Євангелія містять виконані червоними чорнилами зачала з поясненням читання тексту в храмі.
Пересопницьке Євангеліє – перша церковна книга в Україні, церковнослов’янська мова котрої була перекладена на староукраїнську. Колосальну роботу зроблено ченцями Свято-Троїцького монастиря з села Двірці 1556 року, завершено 1561 року ченцями з монастиря у Пересопницях (сучасна територія Рівненщини).
Саме ж Євангеліє – унікальне явище, адже ним відбивався етап східнослов’янського православного самоусвідомлення зі становленням української мови. Проте це ще не була українська мова, розвиток якої відбувався після Котляревського. Тут помітна давньоруська, польська, місцями чеська, так перекладачами була внесена народна розмовна мова до лексики, фонетики та граматики.
Швидше за все Євангеліє писалося на той час і стало можливістю здійснити пошук власної ідентичності з культурою, мовою, релігією. Пересопницьке Євангеліє завжди перебувало у пам’яті українців, через те до нього таке шанування. Обкладинка змінювалася триразово, нас сторінках можна помітити позначки різних мов. Першу сторінку відкриває підпис книги гетьманом України Іваном Мазепою та її передавання переяславському єпископу (усе чітко зазначено). У ХХ столітті Євангеліє спочатку потрапляє в Полтавську бібліотеку, довгий час зберігається від радянської атеїстичної влади, згодом переправляється до музею Києво-Печерської лаври. Віднайдене у невеликій скрині в архіві Лаври професором Київського університету Масловим.
Проявивши власну ініціативу, професор Маслов передає безцінну дууховну культурну спадщину народу в Національну бібліотеку імені Володимира Вернадського. З грудня 1991 року Пересопницьке Євангеліє традиційно стало привілеєм під час президентської інавгурації, вперше набуло символічного значення для держави. На ньому давали присягу перші президенти України – Леонід Кравчук, Леонід Кучма.
З 2011 року – рішенням Президента оголошено Рік Української Першокниги. В серпні відбувається урочисте святкування з нагоди 450 – річчя Пересопницького Євангелія. Пересопницьке Євангеліє відноситься до найбільш збережених книг, корі мають особливу знакову символічність, є реліквією та сакральною пам’яткою в духовно-культурному бутті народу.
Пегас
