У самому тексті описані чудеса, створені Петром. Наприклад, він воскресив рибу і наділив псів голосом. В окремих випадках це ще випадок, коли жінка (дочка Петра) вважала за краще параліч інтимних стосунків. Дії Симона Волхва тут засуджуються, і простежується ставлення автора до його текстів. Петра дратують чудеса Симона, він говорить, що таким чином Симон намагається привернути до себе прихильників обманом. Викликає його на змагання, щоб переконалися люди, в чиїх діях божественна сила, а в чиїх обман.
За однією з легенд маг втік, а апостол вражає його даної йому силою, але при цьому він просить Господа, щоб чудотворець не помер, а виявився поранений. Коли Симон злетів у небо, а потім впав, він зламав ногу. За це мешканці б’ють Петра камінням і проганяють з міста. Симона відвезли в інше місто до лікарів, але все ж він помирає. Після цього Петро спробував втекти з міста, але зустрів по дорозі Ісуса, і він його переконав, що він повинен залишитися, бути розп’ятий, і тоді він знову побачить Христа вже в Небесному Царстві. Апостол попросив страти головою вниз, тому що вважав себе недостойним такого ж покарання, як і Спаситель.
Частина, де описана кару Петра, була збережена як окремий текст в грецькій, коптської, сирійської, ефіопської, арабської, вірменської, слов’янської версіях. Тому існує припущення, що розповідь про страждання апостола Петра — це самостійний більш ранній за часом апокриф.
Іван Гудзенко
