Поряд з шумеро-аккадською міфологією існували хуррітська і вавилонська. Перша формується в етнічної групи хуріттів, які жили в північній частині Месопотамії ІІІ-ІІ тисячоліття до нашої ери; інша – стала результатом впливу міфології Ассирії і формуванням Вавилону у південній частині Межиріччя.
В уявленні шумерів створення світу відбувалося наступним чином: Існувало двоє богів Апсу та Тіамат, а потім якась порожнина. Апсу та Тіамат змішалися, породивши інших богів. Але для усіх тих богів стало затісно у світі пануючого Хаосу. Можна було тільки уявити життя в Хаосі.
Апсу був настільки сердитим через скарги власних дітей, бажаючи повбивати усіх. Але іншими богами було виявлено план. Бог Енкі рубає діда на декілька кусків, з яких утворюються річки, суходіл, вода та вогонь. Тіамат дізнавшись, що її чоловіка вбито виявила свій гнів на дітях та онуках, створивши одинадцять чудовиськ – відправилася до молодших. Боги справляли великий бенкет. Наростаюча загроза заставила їх вибрати когось для битви проти богині Тіамат. Встав Мардук, борючись за право царя богів. Взявши з собою надійну зброю: сітку, дубину, лук, чотири вітри та сім бурь – виступив навпроти божественної Тіамат.
Мардук впускаючи в рот Тіамат вітер вражає її своєю стрілою. Розправу здійснив з одинадцятьма чудовиськами, отримавши перемогу захопив таблиці долі «ме», що відповідали за визначення руху світу. Мардук зійшовся з богинею Царпаніт, яка народила сина –бога мудрості Набу. Таблицю доль Мардук передав своєму сину. Мардук будучи сільським божеством зумів витіснити шумерського бога Енліля, отримавши для себе атрибути.
У вавилонській космогонії згадується про поєдинок між Тіамат та Мардуком. Перемігши потвору Тіамат, він використав тілесні частини для створення небес (голова, ноги), землю (з внутрішніх органів); води, котрі вийшли з Тіамат наситили хмари; сльози (річка Тигр і Євфрат); перших людей (з крові сина Тіамат -Кінгу).
Кожного Нового року вавилонські боги приходили для віддання шани богу Мардуку. Відбувалися дванадцяти добове святкування Акинти в день весняного рівнодення. Девятий день – слідування по священній дорозі великої процесії. Восьмий та одинадцятий – принесення богів до храму божественного Мардука. Саме тут здійснювалося колінопреклоніння перед ним. Згідно віри вавилонян цей час вважається визначенням долі для подальшого року, змінити котрий не в силі.
Пегас
