Чому книга носила ім’я Заратустри? Справа в тому, що Заратустра вважається автором Священної Авести. Центральним персонажем твору виступає історичний персидський пророк Заратустра. Ніцше пише про залишення батьківщини протягом тридцяти років, ще десять – досягнення мудрості. Говорить про якусь незвичну зустріч з Орлом та Змією, випрошування благословення у світила, проповідування людям.
Заратустра зустрічається з старцем, котрий розповідає йому про любов до Бога. Закінчення зустрічі зі старцем приводить Заратустру до усвідомлення того, що для нього «Бог помер». Прийшовши на ринкову площу – проголошує вчення про Надлюдину. Тут прослідковується думка перевершення людини над мавпою, надлюдини – людиною. Ніцше уподібнює людину до натягнутого каната, який знаходить по обидві сторони – звіра та надлюдини.
Заратустра (під образом Ніцше) повинен виношувати у собі Хаос для народження «зірки, яка танцює». Він має можливість заспокоїти помираючого канатоходьця, заявляючи що не має ніякого диявола і пекла, душа смертна. Бідолаху поховав у лісі в дуплі дерева. Провал проповіді міняє на необхідність не публіки, а послідовників. Для цього йому потрібне розбиття «скрижалей цінностей».
Викладено вчення про три стадії духовного росту:
- Верблюд
- Лев
- Дитина
У першій стадії дух завантажений знаннями, другій – ним робиться виклик для великого дракона, третій – споглядає нові цінності. Подорож Заратустри продовжується у місті «строкатої корови», піддаються критиці проповідники снів, шукачі іншого світу і ті, що зневажають тіло, під яким відповідно вгадуються християнські цінності. Культура із цінностей здатна перетворюватися на ворожий для індивіда дух важкості. Держава називається Заратустрою «новим кумиром» в протиставленні народу.
Помітно чіткий перехід Ніцше від критики релігії до рівності, в основу якої покладена заздрість. Замінює філософ позитивне – негативним (волю до істини – волею до влади). Прослідковується тут саме вчення про трояке зло: хтивість, владолюбство, себелюбство. Недоліки вбачаються в хтивості. Також як не дивно в книзі вміщені ключові ідеї: антитеїзму (смерть Бога), соціального дарвінізму (надлюдина), віталізму (волі до влади).
Ніцше хоче зробити протиставлення своєї Біблії як втілення іудео-християнської моралі, що вже своє віджила. Зустрічаються в книзі алюзії та інверсії Біблії: «ближні» стають «далекими», Закон змінюється порушенням. Важливим є той факт, що дві книги – Ніцше та Біблію в речових мішках найчастіше носили з собою солдати періоду 1914-1918 років. Ідеологія Ніцше стала загально прийнятною для Третього рейху.
Пегас
