Одні розуміли життя з матеріалістичної позиції, інші – духовної. Оце вічне протистояння між смертю – фізичним явищем і життям – біологічним, духовним завжди мало науковий інтерес. Як зароджується життя? Що є його причиною? Яка потенція впливає на сам процес розвитку?
Як не дивно але наука не може до кінця дати відповідь на існуючі питання. Тоді залишається хід «конем» духу не матеріалістичного. Наука не бажає відступити від дарвінізму, а тому боїться втратити еволюційну парадигму. Проте яку б позицію не займали матеріалісти, науковцями, що тримаються креаціоністичної позиції доводять протилежне. Не виключення, що життя – сила, енергія, яку вдихнув Творець в людину, яку створював із земного праху. Це беззаперечний акт по відношенню до створеного Ним, сучасна наука безпомічна там, де питання торкається віри.
Саме тому людина вважає себе тією частинкою Всесвіту, не віддільною, існуючою поряд з Абсолютом усіх речей матеріалістичного і духовного світу. Як відбувається подальше життя людини при переході з тимчасовості до вічності, наука не може пояснити. Залишається звернутися до джерел, для того щоб знайти обґрунтування відповіді. Єдиним таким джерелом і основою людського життя є Слово Боже, а віра – сподівання отримання майбутнього життя в Раю.
Пегас