Перше видання «Велесової книги» побачило світ в 1950 році, в місті Сан — Франциска. Авторами книги стали Ю.П. Миролюбов і Ал. Кур. Як стверджують видавці, текст книги, повністю ідентичний древнім писанням, які були відображені на дерев’яних дощечках, знайдених ще в IX столітті. Автор літопису стверджував, що артефакт був знайдений в одному з Московських маєтків. Після певної кількості часу, дощечки безслідно зникають.
«Велесова книга», відображає історію древніх слов’ян, а також їхні традиції, і фольклор. Вивчаючи писання, можна спостерігати якусь непослідовність подій. У книзі детально описується походження різних російських племен, що проживають на досить великих територіях. У стародавньому писанні ворогами російського народу виступають готи і гуни. Особлива увага приділяється народним божествам. У знаменитому писанні також згадуються такі відомі твори, як «Сказання про слов’яна і руса» і «Слово о полку Ігоревім». Відмінною рисою «Велесової книги», є незвичайні істоти, які непритаманні стандартній міфології Київської Русі.
Велесова книга була написана особливою мовою, який представляв собою незвичайний варіант кирилиці. З моменту появи знаменитого писання, історики активно цікавилися появою дощечок, а також їх подальшою долею. Більшість дослідників висловили впевненість в тому, що «Велесова книга» передається не достовірну інформацію про культурні традиції і історичні особливості Київської Русі. Незважаючи на це, «Велесова книга», використовується сучасними неоязичниками, як основу своєї релігійності.
Іван Гудзенко