Прихильники іншої теорії, вважали, що свідомість може бути тільки у розумних людей, які обов’язково живуть в соціумі. Хтось вважав, що свідомість — це інформаційна функція. Якщо людину помістити в інформаційний вакуум, то свідомість почне згасати. Поступово суперечки згасли і було виявлено дві діаметрально протилежні точки зору на походження свідомості.
Свідомість не виходить за межі людського мозку і надійно сховано в нейронах.
Свідомість сутність безтілесна і існує поза людиною.
Філософія мови і філософія свідомості тісно пов’язані між собою, тому як суперечки, що було первинно не вщухають досі. На користь первинності мови приводять спеціальні теорії (звуконаслідування, вигукова). Все-таки мислителям вдалося домовитися і позначився висновок, що свідомість є лише розвиненій людині, як форма відображення його психологічної сутності. Свідомість також несе в собі накопичений досвід всієї людської цивілізації і буває особистим і суспільним.
Іван Гудзенко