У світлі цього Кабір — фігура для індійського суспільства унікальна. Він так само шанується індуїстами, і буддистами, і мусульманами; в кожній з цих релігій Кабір буквально обожнюється — звичайно, в тій мірі, в якій це можливо.
Біографія поета має виражений легендарний і повчальний характер. Легенда розповідає, що його справжня мати, вдова індійського брахмана (жерця), згрішила з одним мандрівним ченцем, внаслідок чого народила сина. У страху за свою долю і посмертну відплату вона залишила дитину на узбіччі дороги далеко від будинку. Там він пролежав деякий час, поки його не підібрали чоловік і дружина — ткачі, які сповідували іслам. По одному з варіантів легенди, вони були йогами, пізніше прийняли мусульманську релігію. Все життя Кабір, як і його прийомні батьки, заробляв на життя ткацтвом, як і годиться людям такого низького походження.
В цілому його творчість відноситься до вчення «ніргун-бгакті». Це щось на зразок індійського варіанту платонівської філософії: в основі всього — любов людини до невиявленого, незримого Абсолюту, духовна свобода і рівність всіх перед Всевишнім.
При цьому Кабір ніколи не визнавав обрядів ні тієї, ні іншої релігії і завжди йшов своїм шляхом; в той же час він давав зрозуміти, що в основі будь-якого релігійного вчення лежить один і той же принцип. Саме тому він шанується представниками «ліберальних» поглядів з боку всіх індійських конфесій.
Проголошуючи рівність усіх людей перед Всевишнім, Кабір заперечував становий і кастовий лад, інститут недоторканних і взагалі соціальна нерівність.
Дотримуючись принципів давньоіндійської та перської поезії, Кабір на їх основі розробив свою поетичну мову, в якій символами піднесених ідей ставали звичайні, добре всім знайомі предмети. «Брудна тканина» в цій мові означає неуцтво, «дороге полотно» — чиста, щира любов до Всевишнього, «вогонь» — божественна сила і енергія, «вода» — мирські пристрасті і т. д. Користувався він і традиціями суфійської поезії: наприклад , постійно згадував образи квітки і бджоли, у тому числі перше — це тіло, а друге — душа.
Незважаючи на те, що вчення бгакті — це, по суті, вільнодумство, Кабір вказував, що і цей шлях накладає на своїх прихильників певні зобов’язання, зокрема — відмова від егоїзму і пересичення пристрастями.
І все-таки його ідеї були демократичними та вільними, що викликало гнів консервативних кіл. Зрештою один з султанів наказав кинути бунтівного поета під ноги скаженому слону. Але, згідно з легендою, слон, побачивши перед собою самого Кабіра, в жаху відсахнувся, і той залишився живий.
До самої своєї смерті Кабір прагнув примирити індуїстів і мусульман. Коли він дізнався про швидку смерть, він увійшов до хижі і просив своїх послідовників залишити його в спокої. Біля дверей між ними розгорілася суперечка, зрадити тіло Кабіра вогню за індуїстським обрядом або поховати за мусульманським. Кабір вийшов, попросив усіх заспокоїтися, не братися за зброю, і пішов назад в будинок. Коли учні через деякий час увійшли за ним, то не побачили його тіла на ліжку — замість нього там лежали два покривала. Одне забрали мусульмани, а друге — індуїсти, і кожен «поховав» своє покривало за своїм обрядом.
Іван Гудзенко
