Існують відмінності і в їх класифікаціях. Маха-пурани і Упа-пурани — основні писання, що описують створення світу, правила поклоніння божествам і традиційні для індійців ремесла. Стхала-пурани — в них вихваляються певні храми, описується історія їх зведення. У Кула-пуранах же розповідається, як відбулися касти.
Вважається, що найперші пурани були написані близько 3 століття н.е., тобто в постведичний період, хоча точне їх датування ускладнене наявністю так званих вставних пуран.
До основних відносяться так звані Маха-пурани — «Великі пурани». Їх вісімнадцять (іноді ця кількість збільшують до двадцяти), в них розповідається, як був створений світ і людина, звідки пішли боги і мудреці, викладаються філософські та релігійні концепції. Також в цих переказах зустрічається безліч описів битв між світлими і темними силами, що багатьма дослідниками трактується як внутрішні терзання людини між добрим і світлим початком.
Упа-пурани — другорядні пурани. Їх також вісімнадцять. В основному вони звеличують головних богів індуїзму і описують поклоніння їм.
Основні пурани покликані допомогти людині швидше осягнути філософські ази, минаючи помилки і шукання. У зв’язку з цим, пурани лежать як би на трьох площинах духовних пошуків — невігластво (тамасіка), намагання (раджастіка) і благість (сатвіка).
Пурани прийнято розповідати брахманами на публічних зборах в храмах. Більшість з них вже давно переведені на європейські мови, але найбільшу популярність здобули Вішну пурана і Бхагаватам. Іноді до пуранів відносять і знамениту Махабхарату. За обсягом вони варіюються від 10 000 до 80 000 віршів.
Пурани по праву відносять до народних індійських писань і вважають невід’ємною частиною традиційної індійської культури.
Іван Гудзенко