У всіх народів світу є 12 Днів Сили у році. Вони пов’язані з космічними явищами. Сонцестояння, Рівнодення, серединні точки між Сонцестояннями та Рівноденнями, Перигелій та Афелій орбіти Землі навколо Сонця, та серединні точки між Перигелієм та Афелієм. Наші предки спостерігали небо й знали про нього багато. А також відчували космічні ритми – приливи енергії та випромінювання енергії з самого Часу – ці дні називали Днями Сили.
Розглянемо детальніше
1 лютого, 2 лютого, а також ніч між ними – абсолютно особливі дні, коли можна загадувати будь-які бажання, проводити будь-які обряди, а також зробити потужний оберіг від стихійних лих.
Великий День Сили – Громниця – очікує нас 1 лютого.
Що це за День Сили? Згідно з календарем фактично всіх духовних культур світу, існує 12 точок в календарі, що символізують прояв Вищого Духа у всіх духовних вченнях і релігіях. Накладаючись на коло календаря, вони створюють 12 силових точок.
Відлік починається від першої силової точки – Зимового Сонцестояння, з 21 на 22 грудня. А третя силова точка — з 1 на 2 лютого, Громниця. Так її називали стародавні слов’яни. Тобто 1 лютого від сходу до заходу, 2 лютого від сходу до заходу і ніч між 1 і 2 лютого.
Великі духовні свята фактично для всіх вчень і релігій землі однакові. Можу навести приклад. 1 лютого, окрім того, що послідовники слов’янських волхвів відзначатимуть Громницю, народи Європи, які сповідують кельтські традиції, а також послідовники руху поклоніння силам природи, відомому в світі як Вікка, також відзначатимуть це свято – свято освітлення світла.
Свято також відзначається народами Африки і Латинської Америки, у них воно називається «Народження Вогню».
Чому воно так називається? Тому що в день зимового сонцестояння сила світла на певний час зникає. Перед сонцестоянням старий світ нібито вмирає, а після сонцестояння виникає новий чистий потік небесного світла. Цей чистий потік спочатку слабенький, а потім він починає збільшуватися, збільшуватися, збільшуватися, і станом на 1 лютого він досягає вже такої сили, що це світло здатне саме себе висвітлити, саме себе відтворювати, саме себе освячувати, саме проявляти в собі вищий божественний початок.
Чому цей день називається Громниця? У древніх слов’ян було два великі божества, які мали втілення в людському соціумі. Перше – великий бог Велес. Він відповідав за родючість землі, допомагав селянам, сприяв отриманню великого врожаю. Він також був покровителем купців і жерців, даючи їм таємні знання. Велеса можна віднести до зимових богів (зірка Велеса – Арктур (альфа сузір’я Волопаса) дуже яскрава та гарно видима у небі саме у лютому), до богів-покровителів Матері-Землі і всього земного – врожаю, таємниць буття, торгівлі, розквіту людського соціуму.
Перун – бог блискавок і грому, аналог індійського Індри, який відповідає за блискавки і грози влітку. А від гроз, звичайно ж, залежить накопичення землею води, а отже, і ріст врожаю. Перун був покровителем царської влади і воїнів – тобто тих, хто структурував соціум і наводив в ньому лад.
Перун і Велес – як Нава та Ява (Інь і Ян), як Земля і Небо. Перун символізує небо, Велес – землю. Ці полюси врівноважують один одного. Завдяки тому, що вони врівноважені, всесвіт розвивається в гармонії, і колесо життя обертається.
Тому в зимовий період дуже багато свят, пов’язаних з великим богом Велесом, зокрема, і Громниця.
Вважається, що зірка Велеса — Арктур. Вона починає бути добре видимою в північній півкулі з лютого. Власне, підготовка до спостереження Арктура і вступу Велеса у владу перед тим як закласти основи майбутнього врожаю починається 1 лютого. Тому в цей день шанували Велеса. Це з одного боку. З іншого боку, саме 1 лютого розпочинається перелом до літа, тобто сила світла стає дуже великою. Тому віддалений гуркіт літніх гроз і громів вперше можна почути 1 лютого, в день Велеса. Це провісник майбутнього літа, провісник майбутнього сприятливого періоду, провісник майбутнього врожаю.
Тому часто 1-2 лютого можна почути віддалений грім, який виникає нібито з нізвідки.
На думку релігієзнавців, бог Велес є повним аналогом індійського бога Шиви, повелителя землі і підземного світу, великого трансформатора всесвіту.
Тому на 1 лютого робиться обряд, який називається Громова Свічка.
Ця свічка повинні бути виготовлена з білого матеріалу. Це може бути віск, змішаний з різними компонентами, щоб надати йому білий вигляд, або будь-який інший горючий матеріал.
Біла свічка 1 лютого запалюється. Певний час вона повинна сама погоріти, потім її полум’я гасять пальцями. Після цього ця громова свічка починає мати властивості оберега. У будинку, де лежить така свічка, не можуть відбутися стихійні лиха, скажімо, пожежа, обвалення стін, занепад обстановки тощо. Крім того, вона здатна захистити від будь-яких стихійних лих в момент її горіння. Тому, якщо раптом влітку очікується ураган, сильна гроза, вітер або навіть такі природні явища як землетруси та інші стихійні лиха, запалюють цю свічку. І поки вона горить, ні господареві, ні його родині, ні його спорудам, ні його домашнім улюбленцем, ні його посівам нічого не загрожує. Стихія обійде стороною.
Ця свічка протягом цілого року є оберегом від удару стихій.
Ті, хто сповідують вікканські і кельтські традиції, в цей день також запалюють свічки. Це можна робити 1 лютого, 2 лютого і в ніч між ними. Запалюють свічки, і поки свічки горять і світло саме себе освітлює, можна просити у Всесвіту виконання своїх бажань, вирішення своїх проблем. Це співналаштування на гармонію зі Всесвітом.
Взагалі, вважається, що на Громницю можна проводити будь-які обряди, які тільки ви забажаєте. Бажано, щоб всі вони були пов’язані зі світлом. Свічка, вогнище, виклик Небесного Вогню, медитації на сонце і зірки тощо.
Є ще одна важлива особливість у свята, що відзначається 1 лютого. Ми знаємо, що в країнах Азії існує 2 календарі. Перший календар всім відомий – місячний. За місячним календарем 17 лютого 2026 року настане рік Вогняного Коня.
Дата місячного Нового року – плаваюча. Вона обчислюється в залежності від місячного календаря. Це другий Новий місяць з дня Зимового Сонцестояння. Але одночасно в Азії існує сонячно-місячний календар. Згідно з цим календарем, багато дат фіксовані відповідно до ритмів сонця. Й Новий рік за сонячно-місячним календарем щороку має одну і ту ж дату: 1 лютого. Він називається Соллаль.
У Соллаль прийнято просити Вищі сили про вдале сімейне життя. Чоловіки, які ще не знайшли собі пару, які хочуть знайти хорошу дружину і створити сім’ю, або дівчата, які хочуть вийти заміж і також створити хорошу сім’ю, 1 лютого перед сходом сонця зривають з дерева листок або беруть травинку – в тих країнах, де росте зелень. А в країнах, де в цей час зелені немає, можна зірвати листок від домашньої рослини. З цим листком або з цієї травичкою необхідно бігти до найближчого колодязя і кинути його туди.
Хто це встигне зробити на сході сонця, у того цього року буде вдало вирішено питання шлюбного союзу. А якщо шлюбний союз вже є і в ньому є проблеми, то після такого обряду відносини між подружжям повинні гармонізуватися і досягти спільних точок дотику, коли всі будуть щасливі.
У цей день можна провести обряд гармонізації зі стихіями. Найпростіший – такий: повертаємося на схід і вимовляємо ім’я стихії повітря – ОМ-ПАМ. На південь – стихії вогонь – ОМ-РАМ. На захід – стихії вода – ОМ-ВАМ. І на північ – стихія земля – ОМ-ЛАМ. І потім знову на схід – ОМ.
Виконавши таку нескладну операцію, ми отримуємо підтримку чотирьох стихій. Зазвичай цей ритуал проводиться щоранку в країнах, що сповідують ведичні традиції, щоб день був вдалим. Але якщо такий обряд виконати 1 або 2 лютого, то цю вдалу взаємодію зі стихіями можна перенести на цілий рік.
У кельтів та послідовників Віккі це Імболк. Цього дня, згідно з кельтською міфологією, Мати Хліба відпочивала на Землі Духів (Аваллоні чи Анноні), набираючись сил. Імболк — свято посилення богині Бригіти (goddess Brighid), очищення та відродження Землі. Саме в Імболк молоді чарівники та чарівниці проходять посвяту. Символ Імболка – поєднання протилежностей.
У стародавніх скандинавів — Свято Освячення Світла (Світло може само себе освятити й поглибити — у нього достатньо сил для цього) — День «Молока та Вогнів». Цікаво, що на Одещині ще й досі існую такий звичай. Усім гостя, які прийдуть 1 лютого, пропонують молоко та родзинки. Хто пригоститься, той дуже добре відноситься до хазяїв, хто відмовиться – з тим треба бути обережним.
У народів Африки та Латинської Америки (течі Іфа, Кімбанда, Вуду) це Бола де Нуєва — «Нове Народження»
1 лютого — 32 день року за грегоріанським календарем, а число 32 є символом життя, у числових мовах його значення «сила життя». У цей день було заведено збиратися за столом і пити трав’яний чай. Також молоко. Вогонь у печах 1 і 2 лютого вважався насиченим цілющою силою. Тому взуття ставили біля печі — щоб воно прогрівалося, а також осяювалося світлом вогню, коли відкривали піч. Таке взуття вважалося, що містить силу зцілювального вогню і може зцілювати носію хвороби ніг. А також забирати втому з ніг.
В європейських країнах цей день також називають Фестивалем Вогнів, Днем Пролісків та Святом Свічок.
В Ірландії та інших країнах Європи це День Святої Бригіти. Бригіта була богинею родючості у дохристиянські часи та також стала святою у християнстві, тому її вшановують як християни, так й представники інших релігій. У цей день плетуть «Хрест Бригіти» з очерету, який символізує життя та захист. У деяких європейських країнах у цей день на честь Ьригіти запалюють білі свічки та пригощають близьких та друзів молоком та солодким хлібом з родзинками (або сухофруктами).
В Ірландії традиційно виготовляють особливі «хрести Бригіти» із соломи або очерету, які вішають над дверима для захисту оселі від вогню, зла та хвороб. Святкова вечеря: Традиційна їжа включає картоплю, щойно збите масло, яблучні коржики або бармбрак (ірландський хліб із сухофруктами) та чай. День святої Бригіти (покровительки Ірландії) збігається з початком весни, що символізує зцілення та нове життя. Бригіта вважалася гостинною, тому цей день проводили у колі сім’ї та друзів.
На Імболк, ввечері 1 лютого, жреці кельтів Друїди, розвішували у лісі ажурні сфери, сплетені з сухих гілочок, в середині кожної сфери горіла біла свічка. Далі вони медитували на чарівний ліс з цими сяючими сферами. У кельтів не було храмів. Храмами кельтів були Ліси та Печери.
Ігор Мехеда
