Притча Лебідка і змій

У Лебідку закохався Змій. Не міг без неї бути ні дня. І так банував, що вирішив літати, щоб більше часу бути з нею. Довго думав, як це зробити. Врешті, виліз на дерево, поглянув у небо, уявив собі, як там десь літає

його кохана Лебідка, розпростер хвіст для польоту, впав і розбився.

Всі здивувалися з його вчинку. Звірі сміялися:

– Що він зробив?

А Сова сказала:

– Він на мить став лебедем, бо кохав, а кохання настільки всесильне, що перероджує і нас самих, – і добавила: – він намагався переродитися задля любові.

– Ну і що?! Переродився? На купу гною? – кепкували птахи.

– Ні, на купу любові, – сказала мудра Сова, – в його житті Лебідка була єдиною і залишилася нею, якій він кинув відважно своє кохання до ніг.

– Вона Лебідка, а він страшний Змій, – лящали птахи.

Тут важливо не те, хто чи який ти є, а якою є любов серця твого.

© Юлія Головчин «Притчі»