Мучеництво як утвердження віри у Християнській Церкві


mycДорогі брати і сестри!

Православна церква  вшановує пам’ять мученика Василіска і ІІ Вселенського собору.

Адже відомо, що  мучеництво  вважається великим  християнським подвигом  за віру Христову. Люди свідомо йшли на  смерть, маючи у собі непохитну віру в Господа Ісуса Христа. Християнське подвижництво  на сьогоднішній час є тріумфом вічного життя над тілесною смертю, перемогою світла над темрявою, успадкуванням вічного блаженного життя у Царстві Небеснім.

Прикладом  такого  християнського подвижництва став Василіск – племінник Федора Тирона, християнський мученик, постраждав разом зі своїми братами Євтропієм і Калеником під час правління жорстокого імператора Максиміана (близько 311 року після Різдва Христового).  Брати  Василіска  були засуджені імператором, їх розіп’яли на хрестах. Василіска ж було відправлено до в’язниці у місто Комани. У місті Амасії відбулися переслідування і гоніння християн  правителем Агриппою.

Василіск готував себе до майбутнього мученицького подвигу.  У надзвичайний спосіб йому являється Господь уві сні, говорячи про Свою допомогу і що той закінчить своє мученицьке життя  у Комнах. Василіск  попросив вартового, щоб востаннє попрощатися  зі своїми рідними  у селі. Вартові відпустили Василіска,проте не підозрювали, яке покарання влаштує їм Агриппа.  Василіск дав останню настанову для своїх рідних, щоб ті міцно трималися Христової віри.

Дізнавшись, що зробила вартові, Агриппа вирішив їх жорстоко покарати. Віддав наказ відправити за Василіском загін воїнів, що були очолені жорстоким  помічником правителя. Зустрівши Василіска магістрант (помічник) закував його у кайдани, дав на ноги мідні чоботи із вбитими у підошву цвяхами, відправивши до Коман. Через  нестримну спекотність, воїни із магістрантом змушені були зупинитись  в будинку жінки на ім’я  Трояна. Вони відпочили від подорожі, тілесно підкріпились, а Василиска прив’язали до сухого дерева під палючим сонцем.

Температура сонця була настільки великою, ніби здавалося, що він  раптово помре, проте підтримуючи себе силою молитви, ніколи не впадав у відчай, надіючись на Божу допомогу. Бог почув слова Василіска, запевнивши його, що Він завжди з ним. Щоби втамувати спрагу Василіска, Бог посилає святому із скелі воду. Воїни, магістрант і жінка неначе остовпіли і дуже перелякалися через землетрус, що відбувся так несподівано. Побачивши  промисел Божий над Василіском, вони вирішили звільнити від кайданів святого мученика.

За молитвою Василіска зцілювалося дуже багато хворих людей.  Чутки про чудесні зцілення дійшли до вух Агриппи. За його наказом було приведено Василіска. Правитель заставляв приносити жертву язичницьким ідолам, проте Василіск йому відповів, що він повсякчасно приносить Богові жертву похвали і подяки. Коли його було введено у язичницьке капище, то відразу ж зійшов божественний вогонь з неба і перетворив капище і  ідолів на порох.

Правитель Агриппа сповнився  агресією, ненавистю, наказуючи стратити Василіска. Близько 308 року Василіск прийняв мученицьку смерть, йому було відсічено голову, а тіло вкинуте у річку.  Християни таємно викупили нетлінні останки  мученика і поховали на зораному полі. Через деякий час на цьому ж місці було збудовано церкву, а мощі Василіска були перенесені до неї. За його молитвами стали відбуватися  зцілення людей. Навіть перед смертю святителя Івана Золотоустого з’явився мученик Василіск, сказавши, що той приєднається до нього.

Пам’ять святого мученика Василіска вшановується Православною церквою  4 червня (22 травня за старим стилем).

Крім того, Православна церква згадує ще одну історичну і важливу подію – ІІ Вселенський собор, який був скликаний у 381 році в місті Константинополі при правлінні візантійського імператора  Феодосія ІІ (Великого). Собор був зібраний у зв’язку з поширеним на території Візантійської імперії єретичним вченням Македонія, єпископа константинопольського, прихильника аріанства. Позиція  Македонія полягала в наступному: олександрійський єпископ  не визнавав  третю іпостась Святої Трійці – Святого Духа. Він називав Його «нижчою службовою істотою», яка не є рівноправною з Богом – Отцем і Його Сином.

Він також навчав, що Святий Дух не є Богом, це є  творіння або ж створена сила, яка відповідно служить  першій і другій іпостасі Трійці. Проти єретичних поглядів Македонія виступило 150 єпископів собору: Григорій Богослов як голова ІІ Вселенського собору, Григорій Ниський,   Мететій Антиохійський, Кирило Єрусалимський, Амфілохій Ікрнійський і інші.  Собор засудив і відкинув єретичне вчення Македонія, утвердивши догмат про рівність та єдиносущність усіх трьох осіб Святої Трійці. Він доповнив Символ віри ще п’ятьма членами, де викладено вчення про Святого Духа, Святу Соборну і Апостольську Церкву, про Таїнства Церкви,  про воскресіння мертвих і життя майбутнього віку.

Тому нині  прославляючи  мучеництво і перемогу Божественого світла над темрявою, правди над  неправдою,  віри над єретичною наукою, тримаймося міцно Христової віри, будьмо непохитними у ній, щоб  удостоїтись тут на землі духовних скарбів, і дотримуючись святих заповідей Господніх, стати причасниками  вічного і блаженного життя, яке Господь приготував  усім тим, що схиляють свої коліна і серця з страхом Божим, вірою і любов’ю перед Ним. Нехай за молитвами святого мученика Василіска і отців ІІ Вселенського собору Господь  удостоїть і нас грішних Царства Небесного. Амінь.

Христос  Воскрес!  Воістину Воскрес1

 Ієрей Богдан Стрикалюк