Загальна критика (джерело: Вільна Енциклопедія)
А що ж такого погано є в капіталізмі ? Цілком можливо запитає читач і варто зазначити, що воно буде цілком доречним.
Нижче Автор подає список негативних сторін капіталізму (далі просто К.), які в основному згадуються критиками різних мастей. Варто зазначити, що навіть ревні прихильники К. змушені визнати частину цих проблем, як цілком реальні.
1. Несправедливий розподіл багатства і влади.
2. Тенденція до монополізації[1]/олігополізації[2] ринку та, як наслідок, влади олігархів.
3. Імперіалізм та контрреволюційні війни.
4. Економічна та культурна експлуатація.
5. Репресії робітників та профспілок (практично історичне явище — Автор).
6. Соціальне відчуження.
7. Економічна нерівність.
8. Безробіття та економічна нестабільність.
Звісно вищезгадані тезиси в різній мірі проявляються в різних країнах, регіонах, компаніях чи навіть у часі. Але ж ти не менш, факти залишаються фактами.
Також можна навести ще додаткову критику К. від деяких конкретних філософій, які варто зазначити. Багато соціалістів стверджують про ірраціональність К., оскільки незапланованість виробництва та розвитку економіки породжує багато не відповідностей та внутрішніх суперечностей. Енвайронменталісти (по-нашому, зелені) вважають, що К. вимагає безперервного економічного зростання, що неминуче призводить до руйнування обмежених природних ресурсів Землі. Традиційні іудаїзм, християнство та іслам виступають порти деяких елементів К. Наприклад, позичання грошей під відсотки. Іммануїл Валерстайн (неомарксист) стверджував, що невільницька (рабів, ув’язнених) та примусова праця – є цілком сумісні із капіталістичними відносинами.
«П’ять копійок» від Автора
Отже, перед нами далеко не позитивна картина. Але ж є і позитивні сторони ! Може заперечити читач і частково буде правий. І справді можна назвати економічну свободу та право вибору товару/послуги. На жаль, економічна свобода є доти, поки більша компанія не знищить/не приєднає менші компанії, тим більше, що перша завжди має зв’язки із владою. Право вибору товару/послуги споживача протиставляється відсутності такого вибору в радянській (читай недосоціалістичній) економіці. Насправді, це не протиставлення доброго-поганого, а лише крайності. У випадку К. покупцю промивають мізки рекламою, внаслідок чого придбання чогось брендового подається, як вільний вибір людей.
Демократія теж до кінця не може бути прозорою при К. Адже виборчі компанії проводяться, в основному, за рахунок великих компаній, і політик повинен, хоч як-небудь віддячити своїм спонсорам.
А тепер Авторові, як філософу, хотілося поверхнево оцінити моральні аспекти. Апологети К. наполягають, що його головна цінність полягає в прагматичності, а отже і практичності. Наприклад, суспільству вигідно мати виражену нерівність, адже тоді у людей буде стимул працювати краще. Тобто, більше роби, ризикуй із різними проектами і будеш обов’язково заможним, а якщо повезе, то і багатим. З однієї сторони, це далеко не завжди діє, а, з іншої, маємо діло із вульгарним матеріалізмом, що відкидає нематеріальні (культурні/духовні) потреби людей. К. таким чином культивує егоїзм та навіть сприяє розвиткові низьких моральних стандартів, як обману, інтриганству і т.д.
Також треба зазначити, що К. широко використовує інстинкти людей, а саме їсти/пити/розмножуватися (якщо можна, так сказати), у своїх корисних цілях. Суспільству нав’язуються фальшиві цінності, які згодом для частини суспільства стають відчуватися, як свої внутрішні. Як на думку Автора, це ще гірше, ніж тоталітаризм. Адже в другому випадкові, людина змушена дотримуватися приписів зверху, щоб просто вижити, але при цьому більшість усвідомлюють фарс. А отже є надія, що можна демонтувати систему. А у випадку із К. населення просто перестає думати про стан суспільства та взагалі про інших людей, а просто кидається із головою на задоволення своїх фальшивих потреб, як наприклад, купівля останньої моделі техніки. Як висновок, все всіх майже задовольняє. Як бачимо, задоволення блокує волю та свободу людей, що діє набагато ефективніше, ніж страх[3].
Також, можна знову повторити, К. притаманна низька мораль (звісно з позиції консерватизму). Навіть тоталітарні режими в галузі культури та не тільки, пропагували, якщо відкинути явну політичну демагогію, достойні ідеали людини. А К. же, навпаки, процвітає на гедономізмі, і проблема розпусти для нього просто не стоїть, він просто на цьому заробляє. Приклад, легалізація порнографії та проституції, секс-шопи. Навіть більше, він готовий пожертвувати здоров’ям людей ради надприбутків. Приклад, легалізація легких (поки-що) наркотиків та фаст-фуд. Та що там, саме життя не є цінністю, що доказується на прикладі заробляння грошей на війні.
Можна ще багато, що написати на дану тему. Але очевидно одне, що в К. більше недоліків, ніж переваг. І провал альтернативних суспільств (типу СРСР), ніяк не відбілить його репутацію. Та й ми повинні прагнути до чогось кращого, а не топтатися на місці.
«Рух – це життя» — Марі Франсуа Аруе (Вольтер).
[1] Монополія (економічна) — структура ринку, при якій в одній галузі домінує одна фірма, при цьому вона виробляють значну долю продукції даної галузі, а поява нових продавців ускладнена чи неможлива.
[2] Олігополія — структура ринку, при якій в одній галузі домінує невелика кількість конкуруючих фірм, при цьому хоча б одна або дві з них, виробляють значну долю продукції даної галузі, а поява нових продавців ускладнена чи неможлива.
[3] Дана тема розглянута в романі-антиутопії «Прекрасний новий світ» Олдоса Гакслі.
