— Так це ж про мене! – замріяно проспівав Скрипковий Ключ.
— Ого, мене шукають! – гонористо сказав Золотий Ключик, – Ну, тут дивного нічого немає, я ж – Золотий!
— Ой, це ж я пропажа, я завжди всюди гублюся, – подумав Ключик від дівочого серця, – треба негайно знайти свого власника.
Дуже скоро всі існуючі у світі ключі зустрілися за вказаною адресою. Але зайти всередину приміщення не могли — двері виявилися закритими.
— І що ми з ними маємо робити? – запитав Басовий Ключ.
— Відкрити треба. Тоді й буде зрозуміло кого з нас шукають, – резюмував Журавлиний Ключ.
— О, та це легко! Я відкриваю всі нотні стани в музиці. Без мене не обходилися такі музичні світила, як Моцарт, Шуберт, Вівальді. Та, що там говорити, я відкриваю двері у весь музичний світ, – проспівав соло Скрипковий Ключ
— Ану, вступися з дороги, закарлючко! Давай я спробую! – безцеремонно відсунув його Будівельний Ключ. — Повірте, я маю досвід у таких речах. Потрібно змастити чимось, щоб легше прокрутився. Може заржавів?
— Тихо, а то ще зломиш! – зупинив Ключик від дівочого серця – З ним потрібно лагідно. Я тільки так відкриваю двері до всіх сердець! А вони знаєте, які непіддатливі?
— Та ні, тут бракує мене! – впевнено направляючись до дверей, сказав Золотий Ключик.
Робив кільканадцять спроб, але нічого не вийшло і в нього. Журавлиний навіть не пробув.
— То напевно я, — промовив Ключ від дверей легенько відкриваючи замок.
В житті кожні двері потребують відповідного ключа. Одним вдасться відкрити двері до слави скрипковим ключем, а комусь ключик від серця допоможе відкрити двері до сімейного щастя. Кожні ключі відкривають якісь двері, головне підібрати відповідний. І якщо щось не виходить, просто – не той ключ підбираєм…
© Юлія Головчин «Притчі»
