Феноменологія

fenФеноменологія (з грецької – наука про феномени)- на початку одна з філософських піддисциплін, яка з часом розвилася у ідеалістичний філософський напрям, який хотів висвободити філософську свідомість від  установок натуралізму( які різко розмежували об’єкт та суб’єкт ), дійти до   власної галузі філософського аналізу – рефлексії свідомості  про всі свої дії і даний в них зміст, виявити початкові основи пізнання людського існування  та культури.

Зміст та мета феноменології по-різному трактувались на протязі розвитку філософської науки: феноменологія визначалася як вчення  про предмети досвіду(І. Кант). Гегель вважав дану науку  учіння про утворення та ствердження  науково-філософського знання.

Задача феноменології – розкриття змісту предмету , затьмареного суперечливими  думками, словами і оцінками.

Предмет феноменології – чисті істини, апріорний зміст речей, як потрібних негайно так і ілюзорних, як реалізованих у мовленні так і тих,що знаходяться у думках. Пізнання  визначається  як потік свідомості ,з чіткою внутрішньою організацією,але відносно самостійний  від  окремих  психічних актів , від суб’єкта пізнання та його діяльності.

Феноменологічний аналіз свідомості   працює за допомогою метода редукції. Таким чином досягається  розуміння суб’єкта пізнання не як емпіричного , а як « чистого»- трасцендетального,як світу значущих істин , які піднесені над усією емпіричною свідомістю і наповнюють її змістом.