Зміст та мета феноменології по-різному трактувались на протязі розвитку філософської науки: феноменологія визначалася як вчення про предмети досвіду(І. Кант). Гегель вважав дану науку учіння про утворення та ствердження науково-філософського знання.
Задача феноменології – розкриття змісту предмету , затьмареного суперечливими думками, словами і оцінками.
Предмет феноменології — чисті істини, апріорний зміст речей, як потрібних негайно так і ілюзорних, як реалізованих у мовленні так і тих,що знаходяться у думках. Пізнання визначається як потік свідомості ,з чіткою внутрішньою організацією,але відносно самостійний від окремих психічних актів , від суб’єкта пізнання та його діяльності.
Феноменологічний аналіз свідомості працює за допомогою метода редукції. Таким чином досягається розуміння суб’єкта пізнання не як емпіричного , а як « чистого»- трасцендетального,як світу значущих істин , які піднесені над усією емпіричною свідомістю і наповнюють її змістом.