Конкурс "Людина та людяність"        15 Вересня 2016        134         Прокоментуй!

Доба формування стійкого миру

Історія людства – безперервна боротьба народів (націй, народностей), а також – протистояння локальных вірувань і глобальних релігій. Історія людства – боротьба за першість, перевагу (верховенство) духовності, «кращість» культур…

Тысячі років – до нової ери і дві тисячі років по народженню Христа – Земля здригається від війн.

evvv

У часи Середньовіччя шляхетна справа – захист християнських реліквій обернулась хрестовими походами, які несли смерть і руйнацію. І все це здійснювали вбивці-фанатики  в ім’я святого Ісуса Христа…Не одного разу перерозподіл світу здійснювався і в им’я Аллаха. В наш час  можна почути в хроніках військових дій войовниче «Аллау Акбар…» (Аллах великий).  Це не натхненне «Харі, Кришна», не смиренне «Господи, помилуй»… «Аллау Акбар» вигукують, приносячи мусульманському Вседержителю жертву… Ніхто не може стверджувати (віщати від Його імені), що Аллахові ці жертви потрібні. Але Він – бог мусульман, і, мабуть, свого Бога Його народи розуміють краще, ніж ми…

Складовою свободи совісті (віросповідування) є шанобливе ставлення до будь-якої релігії. Кожен має право обрати для себе святих, які формують це надзвичайно складне почуття – совість (со-вість – спільна, сукупна звістка від групи  людей – Творцю).

Сьогодні європейці налякані появою в Європі великої кількості ортодоксально налаштованих мусульман.  Європу лякає привид екстремізму.

…Але ж відкрийте Інтернет на заявку «Шарлі Ебдо», и вам «явиться» «калейдоскоп» карикатур. Не треба знати французьку мову, щоб адекватно трактувати малюнки, надруковані в журналі. Гидко  згадувати…

Я не ханжа, і – як більшість освічених людей – добре розумію силу і користь критики. Я переконаний, що критикувати можна багато чого, але не   релігійні вчення.

Взагалі-то всьому, що пройшло випробування часом (століттями й тисячоліттями), критика не може нашкодити. Навпаки, критика часто підігріває інтерес до вчення – як філософського, так і релігійного. Коли б я не читав Коран і не розумів ролі Мухаммеда у виникненні й становленні Ісламського світу, – мені важко було б зрозуміти, що примушує, наприклад, деяких європейців (чиї предки були християнами) приймати магометанство?.. Іслам – прекрасна релігія! Але чимало з тих, хто сповідує її – малоосвічені, або ж і зовсім неграмотні злидарі, зазомбовані своїми баснословно багатими ватажками, які керуються не словом пророка, а спрагою влади.

Усі «козли-провокатори», які ведуть отари «овець» на бійні (війни, голод, репресії, в концтабори, на завоювання чужих земель і підкорення сусідніх народів) схожі. Їх зачаровує саме видовище тріумфальної ходи (шествія) приречених на смерть. Самі ж «козли-провокатори» сподіваються на вічне життя…

Ми – європейці (так само, як і американці або австралійці) маємо читати Коран, а не, опустившись до карикатур, демонструвати свою «вузьколобу зверхність».

…Тож, не можна критикувати те, що для конкретної людини або ж для цілого народу (народів) стало святинею, що вплинуло на зміцнення совісті – божественного сяйва в душах людей…

И головне – не можна збиткувати з любові до Батьківщини, з гордості за її велич.

Вважають себе японці жителями «Країни, де сходить сонце? Це правильно. Вони не анексували землю, на якій живуть; навіть метафору «Країна, де сходить сонце…» не вкрали в іншого народу. Гіпербола? Світ має її прийняти.

Вважають себя росіяни пасіонарним народом? Світ має визнати за росіянами їх выбор – адже свою пасіонарність вони густо поливають кров’ю, аби бажане ставало дійсним.

…Ми маємо поважати право мусульман померти (загинути) під час священного хаджу до Кааби… Ми маємо поважати право українського гуцула та болівійського індіанця на вільне життя в одвічних горах…

Святе треба захищати, заради нього бути готовим піти на смерть. Без святинь народ зникає, розчиняється в іншому народові.

Зникнення народу – це явище апокаліптичне. Вражаючим і переконливим  доказом цього є фільм «Апокаліпто» Мела Гібсона.  Це не традиційний для Голлівуду пригодницький історичний фільм.  «Апокаліпто» – попередження про наслідки «ракової пухлини», котра вражає «цивілізаційне тіло» Землі –…імперіалізації… Мабуть, за Олександра Македонського і Наполеона Бонапарта імператори могли викликати симпатію людей освічених і ппрогресивних. Але ж ХХ століття, яке знищило двома світовими війнами десятки мільйонів людей, знедолило сотні мільйонів, – має переконати землян у тому, що третя світова війна можлива, якщо людство не навчиться зупиняти маньяків-тиранів, які божеволіють від влади і в нападі безуму здатні влаштувати на Землі справжнє пекло.

…Те, що для представника невеличкого індіанського племені (у фільмі Гібсона) стало апокаліпсисом, для нас – привід замислитись… Імперська цивілізація майя підкоряє, терзає, карає, нищить менші народи (і ті, й інші – індіанці (червоношкірі).

В наш час велика імперська слов’янька нація намагається розчинити в собі менші слов’янські народи. Відрублена на Донбасі несамовитим прихильником «руського світу» в українця рука, татуйована гербом України, – нагадує сцену виривання серця в індіанця жерцем. Цей жрець – прихильник «індіанського світу», в якому всі мають стати майя

Тож, для малого народу: що найближча імперія з жерцями-людожерами, що інша, котра вторглась на чужу землю з іншого кінця світу (з іншого континенту – цивілізована імперія конкістадорів…) , – однакове горе.  Для аборигена це – апокаліпто (кінець його світу).

…Обурення мусульман тим, що посланця Аллаха (того, кого іслам взагалі забороняє малювати – настільки він є недосяжним і цінним для віруючих) хтось зобразив оголеним на пляжі, – є справедливим…  Особливо це зрозуміло українцеві, адже той, хто відстоює у боротьбі своїх святих, легко збагне «муки совісті» представника іншого етносу або народу.

Не можна знущатися зі святого. Ніколи і за жодних обставин.  Не можна – і все!

Уявіть собі дику ситуацію: художники-мусульмани намалювали Богородицю жінкою легкої поведінки… При цьому пояснюють своє «художество» наприклад тим, що Діва Марія народила Ісуса «невідомо від кого»…  Сподіваємось, що такого не буде… Ніколи.

І мусульмани не малюватимуть пророка Мойсея іллюзіоністом (схожим на Коперфільда), який дорогою до землі обетованної демонструє  одноплемінникам «фокуси» –дива винахідливості… Не можна цього робити. Мойсей – іудейський святий!

Про тих, хто малював карикатури на пророка, и про тримільйонну армію читачів «Шарлі Ебдо» (це жителі та гості Франції), які за кілька годин розкупили три мильйони экземпляров журнала, можно сказати одне – це надто легковажні й малоосвічені люди…  Принаймні… Це не перший в історії факт того, що невігластво може обернутися на хибну перевагу… «Ми – велика нація, врешті – ми – європейці: чому б нам не познущатися з нащадків кочівников?..»

Але ж ці «номади» – люди іншої культури (культур). Їхня цивілізація молода – ступінь її суспільного розвитку (у філософському смислі) ще не досягнув найвищого рівня, але їхній спразі життя можна позаздрити… Поучитися в них є чому.

Злагода між людьми і Творцем буде досягнута тоді, коли культури різних народів будуть збагачувати і доповнювати одна одну, а не заперечувати саме існування хоча б однієї з культур…

 

Приклад: вільний масай – житель африканської саванни. Як він пишається собою! …Ось він виходить до туристів зі свого вбогого глиняного житла і позує чужинцям для фото. Туристи фотографують аборигена й сідають в автобус. …Масай, якого зганьбили неповагою, якому не заплатили за «картинне позування», з усієї сили кидає списа й пробиває обшивку автобуса. …Туристи – не просто налякані, а шоковані. Автобус буквально зривається з місця… Це історія з життя.

Не будемо ж «туристами-роззявами». Не будемо принижувати гідність тих, кого не розуміємо та й не намагаємося зрозуміти. І головне – віддамо належне знанням. Людину, озброєну знаннями, важко оболванити. Освічений сприймає життя своє і життя тих, хто його оточує, адекватно.

Толерантність. Модне в наш час слово. Основи толерантності вже викладають у школах України. Думаю, що це правильно.

Мы не повинні миритися з тим, що брехню видають за правду. Це – дорога до рабства. Мы маємо понад усе берегти свою свободу, свою совість, свої святині і визнавати право на це за іншими народами.

Це – шлях до миру. Масай щастливий? Так. Щастливий американець, який розводить коней на своєму ранчо.  Щастлива українка, яка схилилась у роботі над вишиванкою. Щастлива юна росіянка, котра вперше відкрила томик віршів Сєргєя Єсєніна…

Руйнування будь-яких сакраментальних підвалин може спричинити драму для родини і трагедію – для народу.

ХХI століття має обов’язково випрацювати принципи і механізми стійкого миру, який ніхто не зможе порушити. Коли ж це не відбудеться, – Творець може «зробити висновок» – люди не заслуговують на Його Любов.

І взагалі – на Землі вони зайві…

…Відомо, що сер Черчилль на зауваження: «…Зараз війна. Ми могли б урізати бюджет культури…», – відповів: «А навіщо тоді ми воюємо?..» Справді – навіщо? Ну, завоював би Гітлер Англію, життя б не зупинилось… Але це вже було б життям в Німеччині, Гітлерівській надімперії…».

Це правильно – Світ тримається «на плечах» Культуры…

Петро Червоний

м. Дніпро

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Пошук
Рубрики
Ми у Facebook