Діалектичний матеріалізм

Вперше  поняття «діалектичний матеріалізм» було введено   у 1887 році німецьким соціалістом  Йосифом Діцгеном. Діцген вів  переписку з Карлом Марксом.  Маркс  не використовує  такого терміну  у своїх працях, оскільки полем його  наукової діяльності були економіка та політика. Для нього  якісь метафізичні  запитання  відгравали малу  значну  роль без  контакту  з  навколишнім світом.

З великою різкістю  Маркс відносився  до філософії, стверджуючи, що  вона і вивчення  реального світу  можуть співвідноситись  як онанізм   і статеве кохання, проте  він дуже добре  знав  і застосовував  у своїх працях  діалектичний підхід. Особливо це чітко видно  у  великому напрацюванні  К. Маркса  в книзі «Капітал».

У ній  Маркс  говорить  про дві речі: матеріалістичну діалектику та матеріалістичне розуміння історії, на  які відповідно  посилався  Фрідріх Енгельс, в тім він вже використовував  інший термін «історичний матеріалізм». Пізніше  все ж таки вдається терміну «діалектичний матеріалізм» проникнути  в саму марксистську літературу і прикріпитися  завдяки російському марксисту Георгію Плеханову. Ця термінологія  користувалася  великою популярністю і в працях  В. І. Леніна.

Крім того, основні ідеї  діалектики (дискурсивного мислення) лежали в основі  філософії  німецького класичного мислителя Гегеля і проявлялися у формі так званого діалектичного ідеалізму, який був  сприйнятий  Карлом Марксом. Гегель як відомо  подав ідею принципу єдності  і боротьби протилежностей, які відповідно  отримали подальший розвиток  у філософії в 20 – х  ХХ століття.

Заслуга  К. Маркса полягає у тому, що йому вдалося систематизувати  наявні правила в історичній філософській практиці;  перевести  діалектику в матеріальну базу для того, щоб  надати  для  них форми  цілісного вчення. Ідеолог  комунізму  Володимир Ленін зазначив, що не міг  зрозуміти  праці Карла Маркса «Капітал», доки не  зрозумів  усю «Логіку»  філософа Гегеля. Впродовж  півтора року ніхто із марксистів так і до кінця не зміг зрозуміти Карла Маркса. Матеріалістична  діалектика почала поступово розвиватися  у  праці  Лукача «Історія та класова свідомість».

У ній  Лукач  намагається  визначити  правильність  марксизму  за  ознакою  вірності його методу, а також догматам. Ще однією працею став твір Карла Корша під назвою «Марксизм та філософія». Ці дві праці викликали великий резонанс  і стали  предметом осудження зі сторони  радянського  політичного державного діяча і російського революціонера  Григорія Зінов’єва.

У вузах  Радянського Союзу  викладання  теорії марксизму – ленінізму і його філософії стало загально обов’язковим, особливо курсу  діалектичного та історичного матеріалізму, який був необхідним для засвоювання його на  гуманітарному і природознавчому факультеті. В результаті розпаду  СРСР, діалектичний матеріалізм  з його догматичною інтерпретацією  втрачають  свою популярність і зникають у невідомому напрямку.  Сьогодні його притримуються  небагато філософів  марксистського і пост марксистського толків.

Першим новаторством  у марксистській філософії  стало  матеріалістичне розуміння історії Марксом та Енгельсом. В чому ж тоді полягав історичний матеріалізм?

Історичний матеріалізм  полягав  у  суспільному розвитку, так як деякі люди  вступали в особливі об’єктивні  виробничі відносини, за рахунок яких  рівень  продуктивних сил  може утворювати  економічну систему як основу  для розвитку інститутів  держави і суспільства, відносин  людей у суспільстві; а державні і суспільні інститути разом  із суспільними відносинами можуть виступати  як надбудова економічного базису;  ці  два компоненти можуть впливати один на одного.

Але  в залежності  від рівня  розвитку  продуктивних сил та виробничих відносин  типу основи і надбудови  можуть виділятися  суспільні економічні формації – первісний устрій; рабовласницьке суспільство;  таким чином  рівень  продуктивних  сил  приводить до того, що змінюються  виробничі  відносини і суспільно – економічні  формації та увесь соціально – політичний устрій. Тому  рівень економіки, матеріальне виробництво, виробничі відносини можуть визначати і долю  усієї держави, суспільства і навіть увесь  хід історії людства.

 Богдан Стрикалюк