У цьому напрямку фантазії, тільки тепер обмеженої рамками їх доктрин, торують свій шлях і релігії, коли справа стосується древніх символів і їх значення. Вони, не зважаючи на свою «новизну», все таки проявляють велику прихильність до «святої» старовини – до древніх символів, розібравши їх у своє користування, і вкладаючи у них свій «новий» зміст благо, що старий давно загублений і втрачений. У цьому, в принцип, немає нічого поганого. Можливо завдяки саме своїй «святості» символи далекої старовини і змогли дійти до нашого часу. Але тут є одне – але. Може виявитись, що значення – істинне значення символів, якщо таке буде відновлене – буде суперечити «унікальності» цих релігій, «новизні» їх доктрин, істинності тільки їхнього «Бога». Це може стати каменем спотикання на шляху їх сприйняття і прийняття.
За минулі віки релігії не прагнули і не шукали можливості віднайти і відновити справжній зміст древніх символів. У своєму сприйнятті і трактуванні їх вони послуговувались і послуговуються тими «істинними» значеннями які їм дістались у спадок від недалекого минулого, додавши до цього нашарування своєї релігійної фантазії.
Але не зважаючи на те, що символи виринули з пітьми тисячоліть, прийшли до нас з епохи кам’яного віку, їх графіка і чітка геометрія вказує на інші епохи – епохи високих знань, що передували часам варварства у які скотились люди можливо через всепланетний катаклізм.
Минулі віки наклали свій відбиток на символи приписавши їм значення у відповідності до своєї примітивної рефлексії на форму їх графіки. Так появились зірки, колеса, промені, риби, коловрати, сонця, роги, тільці і т.п.. Все це перейшло у спадщину «новим» релігіям, які «абсорбували» їх таку спадкову інтерпретацію, пристосувавши для своїх потреб, щоб «освятити» древністю свою «новизну».
Але чи стали символи від цього «новими», чи дійсно будуть такі символи нести якісь конкретні знання. Мабуть що ні, хоча б тому, що «новим» релігіям нічого у них вкладати, крім своїх фантазій, перемішаних з перекрученими фрагментами древніх знань, які дійшли до нашого часу.
Тепер, якщо нас жде участь пережити глобальний катаклізм, нашим далеким нащадкам у спадщину перейдуть ті ж древні символи і можливо залишки наших, які не несуть ніякої інформації крім вільних асоціацій, які «зрозумілі» тільки їх авторам.
А чи є такими плодом фантазії і древні символи, беручи до уваги, що вони своєю графікою виражають числа1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,12.
Ось наприклад такі символи і їх числа: Гора – 4, шестикутна зірка – 6 і 3; 60, 30; коловорот – 8; колесо сансари – 8 і 8+1(центр); восьмикутна зірка – 8; юдейська менора (підсвічник) – 6 і 6+1(центр); символ пари – 2 і 1.
Різна графіка, різні релігі, різні епохи, різні місцевості, різні культури і різне трактування у відповідності до релігій епох місцевості культури і фантазій; і досить важко припустити їх єдність у єдиній доктрині.
Якщо у спробі розсекретити ці числа опиратись тільки на вільні асоціації – якщо спробувати їх пов’язати з ними – то такі зусилля, мабуть, будуть марними, бо числа не несуть і не виражають якоїсь простої очевидної і разом з тим насиченої інформацією асоціації для упізнання. Для когось це було теж очевидно, тому – так як справа має відношення до певних утаємничених знань – тут задіяли певний ключ, який відкриває їх секрет – ключ донедавна втрачений у тьмі тисячоліть і, разом з тим по невідомим причинам, проявлений для сучасних поколінь і відомий вже на протязі 2000 років у вигляді притчі про сіяча Євангелій.
Отже нічого не лишається, як тільки скористатись цим подарунком, звернувшись до самої притчі.
Притча про сіяча. Євангеліє від Марка 4;1
- Слухайте: ось вийшов сіяч сіяти. 4. Коли він сіяв, дещо з зерна впало при дорозі, та прилетіло птаство й видзьобало його. 5. Інше впало на ґрунт каменистий, де не було багато землі, і вмить зійшло, бо земля була неглибока. 6. Коли ж зійшло сонце, воно згоріло і, за браком коріння, висохло. 7. А інше впало між тернину, і зійшла тернина та його поглушила, і воно не дало плоду. 8. Ще інше впало на добру землю і, вигнавшись гарно вгору, принесло плід: одне у тридцять, одне у шістдесят, а одне у сто разів більше. 9. І додав: Хто має вуха слухати, хай слухає!
З чисел 30, 60, 100 можна отримати дві послідовності. Перша: 1?10; 3?10; 6?10; 10?10 і друга, якщо скоротити на 10, це: 1; 3; 6; 10. Число 10 включене у послідовність чисел притчі тому, що воно є таким собі підспудним їх елементом.
Так як 10 є завершальним числом, то ми маємо очевидну градацію з 10, тобто щось є поділене на 10. Не важко припустити, що це є, це – коло – що підтверджує і 100 як 10?10 – символ вищої завершеності. Щось як 10 – як саме завершене – пройшло всі 10 етапів чогось і таким чином завершило свій шлях.
Число 6-ть є сакральним числом у релігійних доктринах – уривок знань, який зберігся до наших днів, але було втрачено знання про його походження і значення – шість, так шість.
У наш час вони збереглись як знання про шість чакр людського тіла плюс сьома, яка вже презентує собою область божественного (саме поступове проходження цих чакр приводить людину до просвітлення – до сьомої чакри); шість днів, на протязі яких Бог творив Світ (нажаль, три виявились фальстартом) і сьомий відпочивав; це демонструє юдейський символ менор (підсвічник) – 6+1; і шість променів і кутів у шестикутної зірки. Все це відноситься до системи градації з 10-ти, яку вводить притча.
Тепер перейдемо до іншої системи з …12-ти. Чому? Бо є така теж існує і ключ до неї той же.
Буддистський символ сансари це 8+1, що є 9. От до них і додамо три безплідні плани і отримаємо – 12. Так як при поділі кола на 12 число 12 випадає, то лишається 11. Віднімемо від них 3 безплідних плани і отримаємо – 8. Це вісім шляхів для досягнення досконалості у буддистів плюс центр сансари – 9-та точка – ціль цих зусиль, яка є вже поза межами матеріального (у 10-ти це 6+1, 7-ма); те саме – дев’ять чакр у джайнів (у 10 це 7); 12-ть місяців нашого року; 12-ть колін ізраїлевих. До цієї системи мають відношення символи: Гора, коловорот, Сварга, сансара, восьмикутна зірка.
Зараз досить важко точно сказати, чим визвано цю різницю градацій кола, бо вони обидві мають стосунок до однієї і тієї ж доктрини, до одних і тих же принципів її логіки і графіки, яку вона використовує. Можливо для ілюстрації якихось частин, чи моментів більш підходить градація з 10-ти, для інших більш наочна з 12-ти.
Отже, як би там не було, ми отримали з допомогою символів і ключа притчі систему градацій планів поставання буття, яка використовується у древній філософії, пов’язаній із символами; хоча досить незвично виглядає зв’язок між їх тисячолітньою древністю і притчею Ісуса.
Зважаючи на присутність планів, повинна існувати і якась схема, яка б була ілюстрацією цього поставання. Така схема існує. Вона закладена у графіку символів, які відносяться до поділу кола як на десять, так і на дванадцять – однакова для обох систем, про що нижче.
Можна тепер з деякою впевненістю припустити, що символи не є пустопорожньою фантазією, наліт якої їм надають сучасні релігії, а є певною системою знань можливо закладеною у них для їх збереження. Якщо відштовхуватись від цього, то щоб передача знань через графіку спрацювала, вона повинна бути проста (складна була б, або не зрозумілою і відкинутою, або сильно спотвореною) однозначна і очевидна, і могла б легко визвати асоціації з тою ідеєю яка у неї була закладена, мабуть не простенькою пов’язаною з колесами, зірками, променями, частинами світу, рогами і до цього подібних примітивних асоціацій, якими наділено символи, зважаючи на рівень знань, які дали можливість виразити складну доктрину через графіку не впізнану до нашого часу. Для цього, мабуть, потрібна була епоха не кам’яного віку, а з достатньо розвиненою математикою, філософією, системою абстрактних понять поширених серед широкого загалу, щоб кінець кінцем визвати потрібну асоціацію. Епоха з рівнем знань відповідних, чи наближених тій, що породила ці символи.
Подивимось, які аналогії дістались символам з минулого. Самі прості.
Символ Гора скоріше за все – повернутий хрест; коловорот говорить за себе, може бути і сонце; колесо сансари теж – колесо; восьмикутна зірка – і зірка, і сонце(майже кругле) і всі сторони світу. Тепер добавте деяку фантазію, бажано релігійну, і ви отримаєте феєрверк значень і томи пояснень.
А тепер вгадаємо, яку асоціацію визвала б у математика графіка цих символів, коли б він, нічого не підозрюючи, кинув би ненароком погляд на них через ваше плече і здивовано вигукнув: « Гей! Ти зацікавився графіком модуля числа. Чого б це?».
Все відбувається часом просто і спонтанно і, мабуть по задуму, повинно так відбутись. І коловорот і сансара і символ Гора особливо, і восьмикутна зірка – безпосередньо, напряму – всі вони є графіком модуля (я його називаю повним графіком модуля) абсолютного числа, у крайньому разі можуть з ним повністю асоціюватись.
Достатньо добавити до символу Гора систему координат, чи позначити їх стрілками у сансарі і ви отримаєте повний графік модуля числа, а восьмикутна зірка у вигляді квадратів безпосередньо є самим графіком, навіть з дотриманням математичних умов його існування. У математиці саме квадрат задає систему координат, а його діагоналі – потрібний нам графік. Таким чином асоціація не носить чисто сліпий суб’єктивний характер і не є нашаруванням релігійної фантазії, бо вже з самого початку не відноситься напряму до релігії, а до математики, у своїй основі далекої від релігійної екзальтації, яка може видати бажане за дійсне, і у кінцевому підсумку приводить до певної логічної послідовності, якою можна відобразити етапи і суть розгортання Буття і оригінальну філософську доктрину, якій немає аналогів у сучасній філософії.
Думаю, більш очевидніше це не можна було б виразити для збереження, якщо була мета, щоб символи були упізнані саме як графік модуля.
До графіка також мають відношення коловорот і Сварга, які собою виражають вже певну схему, через яку можна відобразити деяку ідею поставання буття, яка ґрунтується на її основі. Стовщення на символі Гора вказує напрямок розгляду цієї схеми основаній на функціях графіка і початкову лінію, на цей напрямок руху вказує і синя Сварга. Цікаве спів падіння.
Виходячи з цього, очевидно, чому на протязі віків графік не був упізнаний. Модуль числа був уведений у математику тільки у середині 19-го століття, це вже у наш час він вивчається у середніх класах школи.
Але повернемось до графіка модуля числа. Ще одними кандидатами з символів які можуть виражати його ідею через асоціацію з їх формою, є досить дивний символ язичництва і можливо менора юдеїв. Вони схожі до простого графіка функції модуля числа у=/х/. Він є основою, як я його називаю, повного графіка модуля числа. У менорі їх є аж три. Можливо – це тому, що важко сказати, чи є це оригінальне зображення символа. Він має і інше зображення у якому використовується коло, але є і у вигляді тризуба. Ще менора, імовірно, виражає собою числа 90, 60 і 30. Про що буде сказано нижче.
Останні два є числами і шестикутної зірки, яка є внутрішньою складовою графіка модуля числа, тому то у її будові, як і у самому графіку, прослідковується зв’язок її з числами притчі 30, 60, 100; 
Як видно з малюнка, шестикутна зірка – це трикутник з кутом 60°, що є частковим випадком повного трикутника графіка – 90°, який є виразником 9-ти планів поставання буття притчі. Тут також присутня певна зона, яка сумарно дорівнює 30° між кутами 90° і кутом 60° — відображення безплідних планів і не тільки. Кут у 30°є ще внутрішнім кутом 60°, і у такому значенні має відношення до… квантової картини Світу, про що буде сказано у другій частині статті.
На малюнку не відображено ще кут у 100°, що відповідає числу 100 притчі, як її найвищий плід, тобто є «кінцем», а значить і «початком», і міг би бути основою для 90°, як той – для 60°. Але це є область тільки мислима, поза проявленим, що є кут у 90°. Це є область утаємниченої Причини, це 10 – що випадає.
Таким чином ідея поставання буття у системі градації з 10-ти і числами-планами реалізується у графіку модуля числа саме через головне число 9, як кут у 90°, але вона потребує ще додатково побудови його дзеркального зображення відносно осі ОХ, щоб отримати повний графік. Якщо брати до уваги, що у впізнанні графіка головну роль мала грати асоціація, то було б досить проблематично зберегти малюнок неушкодженим і ще більш проблематичним було б стверджувати, що це модуль числа. Як бачимо, до нашого часу символи з подібною формою практично не дійшли.
Інша справа у градації з 12-ти. Перевага ї можливо якраз і є у тому, що вона через число 8, яке уособлює «матеріальні» плани, має вже готовий повний графік модуля числа, який не потребує якихось додаткових умов для своєї побудови, має простий малюнок, який практично неможливо спотворити. Більше того, її символ – восьмикутна зірка – оперує чіткими математичними умовами: квадрат – система координат; діагоналі – повний графік. Його перевагу доказала незмінність графіки на протязі тисячоліть, і велика доля імовірності упізнання малюнка символа як модуля числа.
У самому графіку неординарний вигляд функцій і їх послідовна зміна вигляду могли налаштувати вас – якщо ви вивчали, чи просто цікавились релігійними доктринами Сходу – на відповідність їх певній схемі розгортання буття, певній ідеї-концепції, особливо якщо ви щось подібне очікували і шукали. Деяким додатковим фактором, що підтверджує такий підхід, служить графік функції у = х, що пронизує повний графік модуля числа, об’єднуючи в щось одне його верхню і нижню частину. Він якнайкраще відповідає умові якоїсь утаємниченої, не проявленої сили, прихованої у самому графіку, яка розгортається у буття, бо кінцевим результатом цього розгортання є та ж сила Х тільки вже з модулем /Х/. Я – початок, Я – кінець.
Ось послідовність, яку демонструє графік модуля числа початком якого є саме ця утаємничена сила.
Ідея, яку вона виражає, була розглянута у попередніх статтях, а тут у подальшому її буде використано для пояснення інших, не розглянутих ще символів, для розкриття їх змісту у світлі єдиної доктрини, не з позиції чистої фантазії, а з підпорядкуванням певній спільній ідеї – концепції – що їх об’єднує.
Але перед цим хочу відмітити, що є ще два елемента – центральних елемента – поняття і концепція яких відсутня у сучасній філософії. Це поняття – тла і негатива, що демонструють символи – коло і пара, останній є основою інь-янь. Розуміння їх суті теж у певній мірі опирається на асоціації у сприйнятті символів. Взагалі існує певна неявна підказка у Аристотеля – формула завершеного цілого і межі. Поєднавши її з символами і можна зрозуміти поняття тла, негатива і інь-янь, хоч здається, що останній не може мати ніякого утаєного у собі змісту, який би не виявили на протязі тисячоліть його існування. Тим не менше, він свої тайни все таки зберіг.
Отже поглянемо, як з позиції асоціативного сприйняття можна отримати ці фундаментальні елементи древньої філософії, які закладені у символи.
Самим простим із них, що вводить поняття – тло, як ніщо в конкретності, є – коло – чорна лінія на білому фоні. Як я вже говорив, асоціація має бути простою, щоб суть ідеї, яку несе у собі символ, можна було відносно легко відкрити, особливо якщо ти на неї націлений.
Це може здатися занадто просто, але за цим часто стоїть певний період внутрішньої підспудної роботи. Отже беремо гумку і стираємо поступово чорну лінію. У кінцевому результаті ми отримаємо чистий аркуш паперу – ніщо в конкретності – тло, як основа, підґрунтя Буття. А чим ще може бути цей аркуш, якщо ми уявимо, що він не має меж, тобто є необмеженим і значить невизначеним? Але отримали ми не пустоту, а – Все, але як – Ніщо в конкретності, як прихована потенція Всього. Ми ж можемо в подальшому на аркуші відобразити все, що нам заманеться. Художник бере чистий лист і створює на ньому олівцем і замкнутими лініями цілий світ у мініатюрі. А що він обмежує лініями? Він обмежує простір листа, там більше – там менше, але все це є обмежене тло листа. Таким чином символ коло несе у собі ідею не тільки обмеженості як такої – як визначеності, а саме ідею обмеженого тла, яке стає одиничною конкретністю, перед основою матеріальності. Обмеженим може бути тільки тло, бо – по суті – немає більше що обмежувати.
Коло трактується з багатьох позицій і завершеність і досконалість, нескінченість – хоч це є конкретність – і сонце і т. д.. Це мабуть найпоширеніший символ багатьох релігій, але ніхто не сприймає його як обмежене тло – як основи, підґрунтя Буття.
Тепер – негатив. Його символом є пара. Саме так – пара. Сучасний всім відомий символ інь-янь є мішаниною пари і принципу взаємодії протилежностей, що виражений кривою лінією; тому то він і зберіг свої тайни. 
Символ пара виродився у роги і, відповідно їм – тільця, а сучасний інь-янь, втративши свою половину, вже не міг розкрити свої таємниці, бо коло і традиційний вигляд інь-янь відноситься до пари, а лінія взаємодії до зовсім іншої умови і графіки, без яких зрозуміти її суть неможливо.
Суть символа пари – протистояння двох, дзеркальне протистояння протилежностей, але тут мало поняття дзеркальності, потрібне поняття негатива, яке могло виникнути тільки після винайдення фотографії. Тобто знову виникає умова певного рівня розвитку суспільства для реалізації відповідної асоціації.
Суть дзеркальності ми всі знаємо. Суть негатива теж. Фотографія це демонструє з очевидністю. Там де є – біле, у негативі – чорне, де чорне – там біле. Але негатив пари є дещо інше. Суть відображення у ньому – це впізнання себе кожною протилежністю, це своя само ідентифікація. Будучи самою по собі – відособленою – вона себе не знає і не може знати, бо стан відособленості є стан незавершеності, але у негативі незавершене, безмежне, ціле, неконкретне, абсолютне стає – завершеним, обмеженим, частиною, конкретністю і відносним. Незнання себе стає – впізнанням себе. Кожен може пізнати себе тільки тоді, коли він є обмеженою частиною себе, і саме у негативі він себе таким і бачить.
У простому дзеркалі, щоб відображення чогось у ньому було видно, потрібно щоб фон, відносно якого воно розташоване, відрізнявся від нього. Ідеальним є протилежний йому.
У негативі ж ви самі створюєте свій фон. Це ваша протилежність. Якщо ви Все, то ваш протилежність-фон – Ніщо. Але він не є тільки вашим зображенням, він така ж об’єктивність як і ви, яка нероздільно пов’язана з вами, Якщо він не існує як такий, то не існуєте і ви. Просто ваша протилежність – це ще додатково є третє – принцип негатива, у якому ви відображаєтесь самі по собі і для себе.
Тепер, якщо ви постали, присутні перед негативом-дзеркалом, то ви, на жаль, будете там відсутні. Там буде присутня ваша протилежність – Ніщо, як тло. Значить вам потрібна відсутність, щоб бути там присутнім. Тепер, якщо ви відійдете, то на вашому місці, за вашої відсутності, буде присутнє Ніщо і тоді у негативі будете відображені ви – будете там присутні, як Все. Але вас немає поблизу і бачити себе там, щоб упізнати себе, ви не зможете.
Потрібна ще якась умова, яка задовольнила б інші дві: одночасної присутності і відсутності вас. Цьому відповідають властивості, якими ви володієте. Одна з них – це класична умова завершеності, досконалості себе.
Розглянемо її, так як вона є універсальною. Дійсно, кожна властивість – чим є протилежності – має бути і є довершеною у собі, інакше тоді не можна говорити про якусь властивість як таку.
Класичною умовою довершеності є: Ніщо не можна добавити, Ніщо не можна відняти, тобто відсутнє щось, що можна від вас відняти, а то, у разі такої можливості, ви перестанете бути досконалим. Таким чином це – відсутнє Щось вас – стає вашою присутністю у негативі і, таким чином, ваше відображення знаходить своє законне місце у ньому на тлі вашої протилежності, що огортає вас – обмежує.
Тепер ви бачите себе, впізнаєте і стаєте об’єктним для себе. Ви – конкретність, але тільки у поєднанні з своєю протилежністю – нерозривному поєднанні. Те саме відбувається і з вашою протилежністю, яка вдивляється у вас і пізнає себе. Тепер ви обоє є одне; двоє стали одним і не можете існувати один без одного як конкретність.
Тому пара – роги – вміщає між собою коло – символ обмеженості і визначеності, символ – одного. Порізно протилежні властивості є – ніщо в конкретності – тло, але це тільки мислима ситуація роздільності. Це показує суть змісту тла – протилежності у стані умовної відірваності, окремішності одна від одної – невизначеності, але обмежене тло вже стає сукупністю конкретних, визначених протилежностей.
Питання. Чи збереглось знання ще у якомусь іншому вигляді, крім символа – пара? Так, воно збереглось у легенді про горгону Медузу. У її очі можна заглянути тільки тоді, коли вони відображені у чомусь іншому. У такому разі, вони перестають бути небезпечними. Персей дивився у свій бронзовий щит, як у дзеркало, інакше він бачив би себе у її очах як у негативі: де він, будучи із плоті, – був би каменем; будучи живим, – був би мертвим. У тих очах він побачив би своє не існування; а так щит зіграв роль протилежного відображення – негатива – для самої Медузи, де її чари були нейтралізовані. Це демонструє, наскільки ці знання є древніми, коли у часи грецької цивілізації вони вже перетворились на елемент легенди. До речі, горгон було три, по суті – дві протилежності і негатив між ними – сама небезпечна – Медуза.
Тепер повернемось до послідовності графіка модуля числа, так як він є ключем для розуміння деяких символів: півмісяць, Сварга, коловорот, шестикутна зірка.
Модуль тут відображає собою форму у яку трансформується, ніби укутуючись нею, утаємничена Причина, розгортаючись у буття, одночасно лишаючись внутрішнім змістом любої такої форми.
Відобразимо це колом. Не важко побачити, що коло складається з двох частин. Справа рух іде вниз до елемента -/-х/ — центрального елемента, який і є ціллю поставання Буття і який символізує проявлення у світі вже самої
Причини, при присутності відповідної форми як її виразника; а зліва рух іде вверх – повернення до себе, пізнання себе за посередництвом себе як Буття у формі, що відображено присутністю модуля у х — /х/, приблизно те ж зберіг у своєму значенні і коловорот – як перемогу світлої сторони над темною і життя над смертю ( очевидно, що темною стороною для Причини є саме буття себе як «матеріальний» Світ, себе як форма – як мара, ма’я, ілюзія – поневолення себе своєю формою, розпорошення у бутті). Дві половини є симетричні, тому можна їх скласти докупи. Вийде символ – півмісяць у якому відображено як прямий рух – як рух, що уособлює потік життя, його поставання, так і протилежний йому – повернення до себе, рух проти плину життя – пізнання себе.
Як бачимо, значення символу далеке від півмісяця – простої асоціації пов’язаною з його формою, що лежить у основі його теперішнього трактування.
Цю ідею відображає також і Сварга, заломлені кінці якої виражають як рух на поставання життя, так і протилежний йому – повернення і яка є, по суті, повним графіком модуля числа. До речі, така ідея – тотожності «початку» і «кінця», що виражена колом, – відповідає і древньому вислову: 
« Я альфа і омега – Я початок і (Я) кінець».
Більш детально і глибше ідею розгортання і згортання, прямого і оберненого руху виражає собою шестикутна зірка.
Її органічною графікою є другий малюнок, у якому вершина кожного трикутника розташована на горизонтальній стороні іншого. Тут добавилась точка – 0. Що вона собою уособлює. Це «початок» розгортання Буття, точка тла – основи, підґрунтя посталого Світу.
Повний графік модуля числа демонструє, що верхнє – божественне – ніби втягується у цю нульову точку, трансформуючись – розгортаючись у буття, що символізує собою синій трикутник – 90°, у якому безпосередньо «матеріальному» світу припадає кут у 60°. Це відповідає руху вниз – падіння в «матерію». На відповідному етапі розгортання буття досягає своєї цілі – форми, у якій може проявитись сама Причина – жовта точка на синій лінії -/-х/. З досягненням цієї цілі, Причина має можливість рухатись до себе, має можливість упізнати себе, що уособлює вже жовтий трикутник і жовта горизонтальна лінія цього трикутника це вже лінія завершення, у якій досягається плід 100. Загальна ціль всього дійства, тобто ціль поставання Світу. На шість планів Причина опускається у «матерію», шістьма і піднімається – шість чакр і сьома – завершення.
В точці /х/ утаємничена Причина отримує в собі для себе певне надбання, що можна назвати – ароматом буття – бо «фізична форма» і саме Буття є ілюзія, яка не може бути безпосередньо притаманною самій природі Причини, бо основою «матеріальності» є нематеріальні елементи – протилежні властивості – взаємодія яких і «творить» «матеріальність»(символ інь-янь), що має відношення – як не дивно це звучить – до квантової картини Світу.
Як образ і аромат квітки лишається у наших спогадах, так і образ і аромат Буття є надбанням Основи Світу, щоб пізнати через нього, що вона є, що уособлює верхня лінія жовтого трикутника. Далі іде злиття з собою як Небуттям, бо Світ – то тільки фрагмент себе непізнаного. Це, точніше, не злиття, бо досягнення знання себе вже є і миттю втрати себе – миттю незнання себе нового. Тобто досягнення кута у 100° — цілковитого завершення /х/ – є повернення до стану (х) утаємниченості і незнання Себе, що одночасно є «початком» розгортання іншого Буття через ту ж таки точку 0, яка є – тло – підґрунтя Буття.
Таким чином іде вічний кругообіг Причини Світу у собі, бо пізнати можна тільки те, що є обмеженим. Тому, само обмежуючи себе у собі у Світ, і може утаємничена Причина пізнати себе як фрагмент себе. Вічна череда «зупинок» у собі, вічна фрагментація себе, вічне самопізнання, що дає буття Світам.
Таке місце шестикутної зірки у древній доктрині. Цікаво порівняти це з самою простою асоціацією, яку навіює її форма.
Отже, що репрезентує шестикутна зірка. «Поєднані в ній два рівнобічні трикутника символізують єдність чоловічої вогненної енергії, спрямованої вгору, з жіночою вологою енергією, спрямованою вниз. Отже, зірка, складаючись з двох рівнобічних трикутників, накладених один на одного, символізує Трійцю.» (http://aratta-ukraine.com/sacred_ua.php?id=17)
Часто замість чоловічого ставлять – божественне, а жіночого – матеріальне.
Таким чином все вийшло перевернутим, поставленим з ніг на голову. Очевидно, послуговуючись значенням символа, що прийшов до нас з попередніх епох, яке ґрунтується на «народному» сприйнятті, ми нічого про його правильне значення не зможемо дізнатись. Ніякої ясності не додають і релігійні фантазії. У кожної релігії вони свої і досить різноманітні.
«Звезда Давида образуется двумя щитами-треугольниками и знаменует исполнение пророчеств о пришествии Мессии из дома Давидова. Звезда является отличительным знаком Мессии Израиля, Спасителя мира. Шестиконечную звезду в иудаизме трактуют также как символ единства двенадцати колен (племен) Израиля. В идеологии сионизма она прежде всего означает цель собирания вместе всех евреев, сплочение их в единое государство у горы Сион».( http://www.liveinternet.ru/users/3030706/post96480722/)
Там, де асоціації повинні грати роль ключа, щоб відкрити шлях для розуміння значення символів у якійсь єдності, то тут – тепер вони посіли головне місце у довільному їх трактуванню.
«Число шесть символизирует амбивалентность и равновесие, заключает в себе союз двух треугольников (огня и воды) и, тем самым означает человеческую душу. Оно соответствует шести направлениям пространства (по два на каждое измерение) и прекращению движения (для Творения потребовалось шесть дней). Отсюда, оно ассоциируется с испытанием и усилием. Шесть число двусмысленное: оно выражает дуализм: 2 х 3 или 3 х 2.»
Так, шестикутна зірка також є дійсно носієм чисел 3 і 6, що є фундаментальними числами проявленого Буття, але вони пов’язані з суттю його проявлення і … квантовою фізикою.
У цьому, до речі, проявляється вже перевага системи градації кола на 10, бо саме у ній ці числа присутні як її головні елементи.
Таким же носієм чисел 3, 6, 9 можна представити і менору (підсвічник), і притчу про сіяча Євангелій з її числами 30, 60, (90) і все це відноситься до графіка модуля числа.
Ці числа можна у ньому відобразити так. Нагадаю, що числа 9 і 6 відносяться до планів поставання світу, у якому саме матеріальності відповідає число 6 (60°, синя лінія), а вже число 3 (30°, зелена) по мимо значення безплідних планів, є ще внутрішнім числом 6-ти, яким є і 30 по відношенню до 60, що відноситься, на мою думку, до сталої Планка – фундаментальної сталої квантової фізики.
Якщо його дещо стилізувати, то вийде практично менора – підсвічник.
«Менора и звезда Давида: иудаизм. Менора светильник, канделябр с семью лимбами, семисвечник. Это важнейший символ иудаизма. В распространенном смысле светильник символ ума и духа, а горящая звезда ассоциируется с индивидуализированным светом, искоркой Божьей, с душой и жизнью индивида. В традиционной теории символов семеричность рассматривается как аналогия духовным принципам семи планет или древним мифологическим божествам», і т.д. і т. п.. (http://www.liveinternet.ru/users/3030706/post96480722/)
Вже було сказано, що не зважаючи на різну градацію поділу кола, обидві системи використовують одну і ту ж доктрину, втілену у подібну графіку символів. Дванадцяти подільна система, як і десяти, мають майже однаковий символ інь-янь.
Градацію з 12-ти його представляє… – символ іхтус (риби), який широко використовували перші християни і не тільки, і названий рибою за подібністю до неї своєю формою. Ще один яскравий приклад примітивної асоціації.
«Символика рыбы вбирает в себя множество разнообразных, порой полярно противоположных значений. Со времен глубокой древности рыба ассоциировалась с Учителями, мировыми Спасителями, прародителями, мудростью. К символу рыбы имеют отношение индуистский Вишну, египетский Гор, халдейский Оаннес, а также Христос. Ученики, последователи, живущие в «воде учения», часто уподобляются рыбам»( http://www.newacropol.ru/alexandria/symbols/fish/)
А що, можливо, у дійсності.
Розглянемо символ інь-янь, отриманий з філософії графіки символів, який базується на поділі прямокутного ромба на 10 частин. Тепер достатньо добавити шосту частину, тобто перейти на 12-ти подільну систему і ми отримаємо іхтус – інь-янь цієї системи.
У ній центральний малий ромб копіює великий. Тут вже деяка перевага на стороні системи з 12-ти. Графіка даного символа очевидно демонструє результат взаємодії протилежностей – одночасне проявлення як макроелементів, так і мікроелементів, тобто результату взаємодії протилежних властивостей – великий ромб і малий ромб – що не є таким очевидним у інь-янь у системи з 10-ти.
Раз ми торкнулись символу інь-янь, хотілося б показати як він перекрутився у символі масонів.
Але зате вони зберегли важливу інформацію – лінія взаємодії протилежностей символу інь-янь будується у квадраті – повернутому квадраті восьмикутної зірки, яка презентує графік модуля числа, у якому число 9 (90°) – є кількість планів буття з притчі про сіяча Євангелій (системі поділу кола на 10).
Ось такими заплутаними шляхами, шматочок тут, шматочок там можна скласти у щось одне розпорошені символи і відновити знання які вони несуть у собі.
У цьому повернутому квадраті якраз і криється друга частина символу інь-янь, його таємниця – формула взаємодії протилежностей, що відкриває тайну трьох безплідних планів; числа 666 Апокаліпсиса Іоанна; квантову суть буття; і сталу Планка.
Розібратись у цьому питанні нам поможе, як було сказано раніше, символ інь-янь – символ взаємодії протилежностей. Суть взаємодії і відповідно способу побудови самої лінії потрібно коротко повторити, бо це важливо.
Прямокутний ромб ділиться на 10 частин. Сама лінія взаємодії протилежностей базується на лінійній зміні долі участі кожної з них у їх взаємодії. Вони обидві тут являють собою органічне ціле – одиничне, яке їх симбіоз, тобто це ціле береться як 100%. На «початку» взаємодії протилежностей одна з них є домінуючою у одній точці, інша у другій (точка А і С). Тут вони наближаються до своїх 100%, але тільки наближаються. Інша, у цій точці «початку», знаходиться у своєму мінімумі. (Чому квадрат, думаю зрозуміло. Це графічне відображення 9 планів поставання з 10-ти; кут 90° у графіку модуля числа – синій кут, який відноситься до матеріального світу, бо саме у його рамках і йде розгортання буття. Тому то лінія інь-янь будується у повернутому квадраті і ніяк не може бути побудована у своєму вигляді у колі, але це не є традиційна лінія символа, її – у такому вигляді – не можна отримати ні у колі, ні у ромбі).
Величини взаємодіючих протилежностей пропорційно змінюються при наближенні до лінії рівноваги. Одна буде зменшувати свій максимум, а інша збільшувати свій мінімум. Це буде мати вигляд такої послідовності: 90 – 10; 80 – 20; 70 – 30; 60 – 40; 50 – 50(процентне відношення є для кожної лінії). Далі все іде у оберненому порядку: 40 – 60; 30 – 70; 20 – 80; 10 – 90. Ось ця, здавалося б, проста послідовність і несе у собі відповідь – чому плани є безплідні і не тільки це. З нею пов’язаний і Апокаліпсис, і квантова фізика.
Пояснимо дещо дану послідовність взаємодії протилежностей. Пара 90 — 10 означає, що на першому плані на рівних бере участь у взаємодії тільки по 10% кожної протилежності. Значить зі сторони максимальної протилежності лишається 80% незадіяної величини. Ця величина виражає собою міру невизначеності, неконкретності «картини» взаємодії протилежностей. Отже на першому плані ця міра є – 80%; тоді на другому 80 – 20 вона складає 60%, неконкретность, і 20% задіяне (80-20=60); далі 40%, 30% задіяне з 70, план 70 – 30; і тільки на четвертому плані 60 – 40 процент задіяного переважає процент залишку – 40% задіяного по відношенню до 20%, що є незадіяними.
Це і є той план притчі, який здатен приносити плід, а перші три – безплідні, це рівні 90, 80 і 70.
На цю область, з якої починається конкретність, вказує червоне коло з точкою Е на середині лінії ромба. Як видно з малюнка воно дотикається до півтора плану з кожної сторони, що у сумі є 3, так як дана схема є розгорнутою відносно лінії ВD. Основою є трикутник з кутом 90°.
Тепер віднайдемо точку рівноваги. Вона знаходиться між процентними відношеннями планів, які є 70 – 30 і 60 – 40 з величиною невизначеності – 40% до визначених – 30% і 20% до 40%. Отже маємо такі значення під планів.
Не важко здогадатись, яку цифру потрібно добавити до 66, щоб більш конкретизувати процент рівноваги, це – 6. В результаті вийде число 666; тобто 66,6 – 33,4 – 33,2. Середнє між 33,4 і 33,2 є – 33,3, половина числа 66,6, але і сума самих чисел 33,4+33,2 є теж 666. Отже ми отримали число Апокаліпсису Іоанна – 666, що виявляється є не числом міфічного звіра, а рубежем з якого проявляється матеріальний світ, бо він з цього рівня на 0,2 величини вже «переступив» межу невизначеності, чи на 2-і, якщо брати 66.
Ось таким, неочікуваним чином виявились пов’язаними символи сивої давнини «старої» релігійної доктрини – інь-янь і восьмикутна зірка – із апокаліпсисом Іоанна «нової» релігії.
Якщо ж трактування символів є вірним, то нічого дивного, чи неймовірного немає у тому, що притчі Євангелій і число Апокаліпсису відповідають їх філософії.
Релігійна доктрина колись була одна і одна була релігія, то чому Ісус повинен виголошувати щось принципово інше, коли це інше просто не існує, а існує реальний розрив часів і втрата минулих знань, і завдання тільки одне – відновити цей зв’язок між тисячоліттями. На скільки мені відомо, ні одна релігійна філософія не зберегла свою цілісність. Всі вони фрагментарні, як черепки одної посудини, і вже настільки стерті часом, що не можуть скластись в щось цілісне – єдине. Не далеко пішла і сучасна філософія у якої, не зважаючи на зусилля стількох її адептів, немає єдиної фундаментальної основи яку б усі вважали як прийнятну і істинну.
Ще на останок.
Цифра п’ять. Якщо послідовно опускатись у символі до лінії рівноваги, то величина конкретності, яка на розглянутому рівні 66 — 34 — 32 є 34, а залишок, що відповідає за невизначеність є 32, на лінії рівноваги ці величини будуть такі – конкретності 50, а залишок 0. Зміни ідуть так. 34 – 32; 35 – 30. Тепер якщо додати до конкретності 15, то залишок зменшить себе на себе 30 – до 0.
Точка рівноваги – єдина реальність, яка не має у собі невизначеності і є проявленням самої утаємниченої Причини світу у Світі, можливо представлена символом – п’ятикутна зірка – ще один символ, який знайшов своє місце у древній доктрині.
Олександр Білий
