Дуже коротко про капіталізм
Для початку розберемося, що воно таке. Визначень є багато, але найбільш вживаним є наступне.
Капіталізм – це економічна система виробництва і розподілу, заснована на приватній власності, загальній юридичній рівності і свободі підприємництва. Головним критерієм для прийняття економічних рішень є прагнення до збільшення капіталу, до отримання прибутку.
Варто зазначити, що на сьогодні капіталізму (далі просто К.) в його чистому вигляді не існує. Велика депресія (1929-1930-ті) змусила капіталістичні системи відчутно соціалізуватися. З тих пір К. повинен розглядатися із приставкою соціальний.
Тоді «власть имущие» мали лише два глобальних варіанти:
1) далі не чіпати майже дикий ринок, тим самим зробивши поживний грунт для революцій та бунтів;
2) ввести серйозну соціальну політику, яка б компенсувала соціальне розшарування.
Як бачимо був вибраний другий варіант, так як життя дорожче грошей. Так, по-суті, виникли «соціальні» держави.
Одна із відмінностей старого і нового К., на думку Автора, полягає в тому зараз йде компенсація трудящим за їх експлуатацію. Чого раніше не тільки не було, або ж практично не було. Власники змушені хоч якось дбати про своїх найманих працівників, правда не без тиску зі сторони влади. В різних місцях світу це, звісно, відбувається по-різному, але це вже тема окремої книги.
Також соціалізація капіталістичної системи призвела до виникнення такого явища, як «народний К.». В межах функціонування корпорацій це означає наступне: працівник, доклавши великих зусиль в кар’єрі, ставши членом правління, може одержати акції корпорацій. Таким чином власність засобів виробництва вже не є чистою прерогативою власників-капіталістів.
На початку нашого століття концепція ослаблення впливу держави на ринок (неолібералізм) була сприйнята вороже, тим самим породивши антиглобалізм. Одначе варто вживати термін альтерглобалізм (альтернативний глобалізм), так як даний рух не порти глобалізації, як такої а проти її економічної форми.
Негативний досвід криз та депресій дає нам право стверджувати, що дороги назад нема. «Двічі в одну ріку увійти не можливо» — так сказав філософ Геракліт Ефеський. І в К. лише одна дорога: соціалізуватися.
Варто зазначити, що ТНК[1] знаходять спосіб зекономити, а саме перевести свої потужності із «соціальних» держав Заходу в «несоціальні» країни Третього Світу. Але модернізація країн світу (приклад, Далекосхідні тигри) теж демонструє, що «соціальність» рано чи пізно стане глобальним явищем.
Від себе Автор хоче зазначити, що егоїстичні та почасти цинічні принципи К. суперечать глобальній тенденції гуманізації, демократизації, екологізації сучасних суспільств.
Аналіз історії показує, що існує зміна однієї суспільно-економічної формації на іншу. К. змінив феодалізм на «посту», отже і К. буде замінений чимось іншим. Або ж принаймні його сучасна соціальна форма.
Як стверджував Вільям Шекспір: «Ніщо не вічно під Місяцем».
Підсумувавши все це і багато-багато інших фактів, можна із великою ймовірністю сказати, що капіталізм в майбутньому трансформується в щось інше, або ж як явище зникне.
Дуже коротко про майбутні альтернативи
В суспільних науках існує таке поняття, як «пост-капіталізм». Останнє має таке визначення: будь-яка гіпотетична економічна система, яка повинна замінити в якості домінуючої форми економіки.
Можна назвати таких основних кандидатів (з авторськими поправками):
1) Соціалізм – класове суспільство із колективною власністю на засоби виробництва. Ідеології: всі соціалістичні та більшість комуністичних. Марксисти входять в дану групу, хоча і прогнозують, можливість комунізму, але тільки через попередню фазу — соціалізм. Комунізм в даному контексті є пост-соціалізмом (по аналогії із пост-капіталізмом).
2) Комунізм – безкласове суспільство із всезагальною власністю на засоби виробництва. Варто зазначити, що даний пункт є пост-капіталізмом лише за умови, що комунізм буде зразу ж після гибелі капіталізму. Ідеології: анархо-капіталізм та, по-суті, ідея ресурсно-орієнтованої економіки (хоча вони цього не визнають[2]).
3) Технократія – суспільство, де влада належить науково-технічним спеціалістам, а власність засобів виробництва не грає ролі.
4) Інші варіанти.
В даному питанні є цікавими країни, так званого «соціалістичного блоку». Соціалізму, як подано визначення в даній статті, там не було досягнуто. Замість колективної власності, там по факту була державна власність. Автор у одні із наступних статей насмілиться дати свої висновки та свій термін.
Ради об’єктивності також хочеться наголосити, що сучасний К. може бути трансформований у інші форми, не перестаючи бути К. Прикладом може служити анархо-капіталізм. При даній концепції, держава перестане існувати передавши свої функції (оборона, правосуддя і так далі) корпораціям, які одначе будуть діяти в межах законів. Але не варто це розуміти, як ще один варіант пост-капіталізму. Соціалізм, комунізм та технократія, по-суті, знищують сучасний капіталізм, а анархо-капіталізм (як видно із самої назви) є його продовженням.
В подальших статях ми розглянемо більш детально плюси та мінуси різних варіантів розвитку суспільства.
Андрій Дмитрук
[1] ТНК – транснаціональні корпорації.
[2] Прихильники даної концепції описують суспільство, де є власність на природні ресурси та безплатний розподіл благ, іншими словами комуністичне. На жаль, адекватне визначення комунізму, що представлене в даній статті, не набуло поширення, тому і прихильники ресурсно-орієнтованої економіки невиправдано відмежувалися від комунізму.
