У багатстві? Грошах ? У приниженні собі подібних? До якого тільки абсурду доходять ті, що вважають політику – ідеалом, а вище поважних чиновників – богами, які обдаровуватимуть їх направо і наліво. А до чого тут популяризація розкішного життя поп – зірок, коли страждають мільйони зовсім не винних людей, які не мають ні одягу, ні житла, ні опіки, ні доброго слова. І як тільки легко живеться тим багатіям, коли мучаться бідні, голодні, хворі, що не мають хліба. А хто ж про них подбає? Державні мужі?
Ті, ж думають про накопичення своїх статків, і чим більше вони це роблять, то тим все більше вони стають скупими, ненаситними, зажерливими для самих себе і не тільки. Чиновники підраховують гроші, щоб потім відправитись десь у мандри, не обтяжуючи себе ніякими зобов’язаннями перед своїм народом. Розумію, що недовго це буде тривати, коли ми самі залишимося на одинці, зі своєю скупістю, пихатістю, але в тім отримаємо по заслугам. Бо добрий сіяч буде нагороджений Богом, а ледар буде противний Йому. Так само і багатії, які збирають матеріальні скарби – залишаться без нічого, з пустими руками стануть на Суд.
Як важко зрозуміти усім, нам, людям, які живуть та існують на Богом дарованій землі, що без Божої допомоги ми не зможемо збудувати країну, яку б самі мріяли бачити. Адже багато зусиль доведеться прикласти, і не один день чи годину, щоб побудувати її. Вважаю, що така країна існує, хоч далека, в тім не земна, без волі і примусу, але вічна як і сам Бог. Вона незмінна, постійна, не мінлива, сповнена радості, любові, правди, милосердя. Ніщо не могло дати людині щастя, коли б не почався пошук самої себе.
Країна, про яку одного слова забракне, має дивовижну красу, в якій перебувають усі, хто не знайшов такої радості на землі, втіхи, милості, голоду і спраги, миру, співчуття, але відчув блаженне життя разом з Богом. Тому країна, якої насправді не існує на карті називається Царством Небесним.
Людство прагнуло побачити Бога, але відкинуло релігійні закони, бажало почути – було глухим, побачити – стало духовно сліпим, серцем стало віддалік Бога, то ж прийме справедливе покарання за те, що відкинуло Христа.
Богдан Стрикалюк