Мені часто кажуть: о, ти гарно говориш, ти маєш харизму, тобі треба стати харизматичним пастором, ти будеш мати все, що забажаєш, але ти відмовся від православ’я, воно ж таке нудне та консервативне, воно обмежує тебе. На що я завжди дуже емоційно відповідаю (взагалі люди, які знайомі зі мною особисто знають, що я дуже емоційна людина і ніколи не приховую, що думаю ) православ’я це не релігія обмеження, як ви думаєте, і далеко не попса — це релігія духовності та свободи, самопожертви та спасіння. Ви скажете, що ти верзеш, яка свобода, у вас православних повно обмежень. На що я кажу: які обмеження ? Можливо піст — це обмеження ? Та ні, піст — це далеко не обмеження, бо це — період роздуму та покути православної людини. До речі жоден православний священик не заставляє своїх парафіян поститися.
Піст — це вибір православної людини. Піст — це не лише відмова від їжі, але відмова від мирських спокус. Багато людей говорять, чого то православні постять, де таке є в Біблії.? Хоча в Біблії неодноразово говориться про піст. Наприклад : Захарія 7:4-6, Даниїла 10:2-3, Євангелії від Матвія 4:1-2 Євангелії від Матвія 6:16–18, і це лише невелика частина посилань із Біблії про піст, таких посилань є дуже багато у Біблії .
Потрібно також пам’ятати, що наш Спаситель Ісус Христос сам постив в пустелі 40 днів та ночей тому, якщо ми не будемо брати приклад від нашого Спасителя тоді, які ми християни ? Тоді виходить ми беремо з Біблії те, що вигідно нам і не дотримуємося законів та не беремо прикладу з Господа нашого Ісуса Христа. Відверто скажу, я не дотримуюся всіх постів православної церкви через життєву суєту, за що мені часто соромно, але стараюся дотримуватися Великого посту. Саме Великий піст має таку назву через , те, що він підготовлює православного віруючого до зустрічі зі Світлим Воскресінням Ісуса Христа
. Великий піст — це згадка 40 денного посту Ісуса Христа в пустелі. Тому, кожен хто поститься стає на шлях духовного вдосконалення та каяття.
Що ж означає бути православним ? Бути православним – правильно сповідувати віру в Бога, який правицею своєю переміг диявола та смерть, а також дотримуватися православного віровчення, адже саме воно бере свій початок від самого Спасителя Ісуса Христа. Як відомо, православна церква — яка практично ппповністю зберегла догмати та канони ранньої християнської церкви. Часто православ’я критикують, через те, що воно не оновлюється, але ніхто чомусь не каже навіщо православним оновлюватися ?
Православ’ю не потрібно оновлювати свої догми та канони, адже ми втратимо тоді суть нашої віри. Якщо ми оновимо наше віровчення, то оновимо своє обличчя і назавжди закриємо «двері» для Христа, і будемо вірити у щось нове. А можливо, якщо ми оновимося , то станемо, як деякі церкви Західної Європи. Тоді, ми будемо вірити не в Ісуса Христа, а в якогось Бога постмодернізму. В такому випадку церква як Тіло Христове втратить свою суть і може взяти курс на матеріалістичну оболонку , стати на шлях людиноцентризму та нарцисизму.
Оновлення — не означає покращення церкви. Православ’ю потрібно оновитися соціально, а не доктринально. Тобто церква повинна стати ближчою до своїх віруючих. Нам не потрібно відмовлятися від догматів та канонів, але необхідно налагодити соціальну та місіонерську роботу серед невіруючих та віруючих людей. Адже православ’я — це місіонерська церква. Я знаю багато православних, які ходять до церкви, але вони не знають чого туди йдуть, і не розуміють суті православного віровчення. І таке не знання призводить до того, що велика кількість православних віруючих відходить від православної церкви та шукає кращої долі в інших релігіях та церквах. В мене багато знайомих, які говорять, що православ’я, то нудота там немає ніякого містицизму, і нічого цікавого. Але після таких слів, я завжди іронічно сміюся, тому, що хто знає, добре православне віровчення. то знає, що православ’я чи не єдина християнська церква, яка зберегла християнський містицизм. Не плутайте православний містицизм з окультним містицизмом, бо це зовсім різні речі.
Найбільше мене болить серце за те, що сучасне українське православ’я яке розділене на три великі православні церкви, і це розділення шкодить розбудові та поширенню православ’я на території нашої країни. Воно йде лише на користь ворогам православ’я.
Мені часто образливо як і іншим, що є православні діячі, які далеко не є еталоном справжнього християнина та душпастиря. Але не потрібно судити через таких людей усю церкву, адже православ’я є дуже велике, і тому, серед хорошої пшениці, потрапляє пшениця із пліснявиною, яку потрібно відкинути , щоб вона не заражала іншу пшеницю.
Бути православним, означає бути людиною, яка дотримується законів та настанов нашого Спасителя Ісуса Христа.
Ігор Дмитрук