Макс Шелер народився восени 1874 року у місті Мюнхен (Німеччина) в родині іудея Готліба Шелера, який прийняв протестантизм та ортодоксальної юдейки Софії Шелер (уродженки німецького району Фюрт). Макс Фердінанд Шелер виховувався у духовній атмосфері іудаїзму, який значним чином вплинув на його свідомість.У 1878 р.- допитливий хлопчик починає цікавитися католицизмом. У 1894 р. – Шелер успішно здає державні екзамени у Люддвігській гімназії м. Мюнхен, після чого отримує атестат про загальну освіту. У 1895 р. – займається вивченням медицини, потім психології та філософії під безпосереднім керівництвом Теодора Ліпса – засновника психологічного інституту у Мюнхені. Пізніше Макс Шелер був переведений з Мюнхенського у Берлінський університет. У ньому він почав вивчати соціологію та філософію Георга Зіммеля та Дільтея.
У 1896 р. – Шелер слухає курс філософії, національної економіки та географії у Єнському університеті, який супроводжувався виступами Ейкена, Лібмена, Пієрстоффа, Регеля. У 1897 р. – для захисту своєї дисертації на тему «Введення у встановлення відносин між логічними та етичними принципами» Шелер обрав професора Ейкена. У 1899 р. – в місті Єні було опубліковано дисертацію Макса Шелера.
У цьому ж році проходить наукове стажування у Гейдельбергському університеті, габілітацію (процес набуття другого наукового ступеня – габілітованого доктора у західноєвропейських університетах) на таку тематику: «Трансцендентальний та філософський метод» (у 1900 р. – перше видання, а в 1922 — друге ).
Восени 1899 року Макс Шелер приймає католицизм, був охрещений у церкві св. Антона в місті Мюнхен. У жовтні цього ж року двадцяти п’ятирічний Шелер одружується з Амелією Отілією. У 1900-1905 рр. – займає посадку приват – доцента при Єнському університеті.
Взимку 1902 р. – зустрічається з феноменологом Едмундом Гусерлем в містечку Галлє. У 1906 р. – у Шелера народжується син Вольфган Генріх, який гине у 1940 році в концтаборі. Шелер надалі працює у Мюнхенському університеті. З 1907 -1910 рр. – Шелер товаришує з феноменологами Мюнхену і Гетінгену, такими як Пфендер, Гейгер, Дауберт,Гільдеьрандт.
У 1910 р. – через спровокований в університеті першою жінкою скандал, що Шелер недостойно себе поводить як викладач вищого навчального закладу, він був позбавлений посади приват – доцента, залишившись вільним письменником та лектором. Шелер не сподівався такого підступного вчинку своєї дружини. У 1910 -1911 рр. – після переїзду в Гетінгенське філософське товариство, засноване Гусерлем, Шелер розпочинає свою роботу. У 1912 р. – він провчив свою дружину Амелію шляхом справедливого розлучення, одружився з Марією Фуртвєнглер.
У цьому ж році виходить його публікація у «Журналі з психопатології», праця отримала назву «Про ре сентимент та моральну оцінку», яку пізніше буде поширено у 1915 році у збірнику «Вибрані трактати та статті». Проте праця матиме набагато розширену назву: «Ресентимент у структурі моралі». Твір буде виданий ще при житті філософа Шелера у 1919 та 1923 роках.
З 1919 по 1928 рр. – працює редактором поруч з Пфендером, Гейгером і Рейнахом над «Щорічником з філософії та феноменологічних досліджень» Едмонда Гусерля. У 1913 р. -у першому та другому номері «Щорічника з філософії та феноменологічних досліджень» публікуються дві праці Шелера: «Сутність та форми симпатії» (1923), а також «Формалізм в етиці та матеріальна етика цінностей». У 1915 р. – в період І Світової війни було опубліковано філософську працю «Геній війни та німецька війна».
Шелер позитивно відгукнувся на війну, подав прохання зарахувати його в лави армії, у зв’язку з слабкістю зору, йому було відмовлено. Публікує низку філософських праць: другу частину «Формалізму в етиці», твір під назвою «війна та відродження», а також трактат «Причини ненависті до німців». У 1919 р. – його обирають на посаду директора Інституті соціології соціальних наук при Кельнському університеті. В університеті Шелер отримує звання ординарного професора філософії та соціології, в якому розгортається його наукова діяльність. У 1920 р. — Шелер знайомиться з Марією Шеєю, а через чотири роки одружується на ній.
В результаті шлюбу у них народжується син, проте вже після смерті Макса Шелера навесні 1928 року. Марія Шелер назвала сина Максом Георгом ( в честь свого чоловіка). Вона береться за справу редактора видання «Зібрання творів», стає постійною хранителькою архіву Макса Шелера.
Ще до моменту своєї смерті, Шелер написав багато цікавих праць, зокрема збірник «Про вічне в людині» (опублікований 1921 р.), у 1922 р. – світ побачив його публікацію під назвою «Сучасна німецька філософія». У 1923 р. – розриває шлюбні відносини з Марією Фуртвєнлер, публікує праці , торкаючись площин соціології та філософської антропології.
У 1924 р. – було видано книгу М. Шелера «Проблеми соціології знання ». Наприкінці цього ж року, Шелер запрошує Мартіна Хайдегера виступити з темою доповіді «Проблеми істини у Аристотеля» при кельнському відділені «Товариства Імануїла Канта», членом якого його було обрано. У 1925 р. – Макс Шелер читає курс «Основи філософської антропології» у Кельнському університеті.
У 1927 р. – у місті Дармштадт в «Школі мудрості», заснованій Генріхом фон Кайзкерлінгом, Шелером була прочитана доповідь на тему «Особливе становище людини», в тім 1928 року вона буде перейменована на «Становище людини в космосі». У 1928 р. – Шелера запрошують на посаду професора філософії та соціології при Франкфуртському університеті. Макс Шелер переїжджає у місто Франкфурт – на – Майні, в якому у травні 1928 року помирає. Його було поховано на південному кладовищі в місті Кельн.
Після смерті філософа виходять видання праць: «Ідеалізм-реалізм», «Становище людини у космосі», в тому числі й «Філософський світогляд».
Богдан Стрикалюк
